Галицька битва
Битва в першій світовій війні / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Галицька битва?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Га́лицька би́тва — одна з найбільших битв Першої світової війни, стратегічна наступальна операція, проведена 5 (18) серпня — 8 (21) вересня 1914 у ході Першої світової війни військами російського Південно-Західного фронту (командувач фронтом — генерал Микола Іванов). Метою Галицької битви був розгром австро-угорських військ і оволодіння Галичиною. На фронті від Вісли до Румунії (понад 400 км) російським військам 3-тьої, 4-тої, 5-тої, 8-мої, 9-тої армії в складі Південно-Західного фронту (70 дивізій) протистояли 2, 3 і 4-а австро-угорської армії (56 дивізій, ерцгерцог Фрідріх, фельдмаршал Гетцендорф), а також німецька група генерала Р. Войрша.
Галицька битва | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Східний фронт під час Першої світової війни | |||||||
Східний фронт, вересень 1914 | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Російська імперія | Австро-Угорщина | ||||||
Командувачі | |||||||
Микола Іванов Антон Зальца |
Герцог Фрідріх Конрад фон Гетцендорф | ||||||
Військові формування | |||||||
Південно-Західний фронт | 1-ша армія 3-тя армія | ||||||
Військові сили | |||||||
1,2 млн о/с | 950 тис. о/с | ||||||
Втрати | |||||||
225—250 тис. о/с:
|
420—450 тис. о/с:
|
Спочатку на правому фланзі, у районі дій 4-ї і 5-ї армій (російські війська північного крила фронту), склалася несприятлива для російських військ ситуація. Під натиском австрійської армії вони зазнали поразки і стали відходити від міст Красника і Томашова (нині обидва — Польща) на північ до Любліна.
Водночас головні сили — лівофлангові армії: 3-тя під командуванням генерала Рузського (з району Дубна) і 8-ма під командуванням генерала Брусилова (з району Проскурова) — здійснили Галицько-Львівську операцію. На притоках Дністра — річках Золота Липа (13—15 серпня) і Гнила Липа (16—18 серпня), що поблизу міст Золочів і Перемишляни (нині обидва — Львівська область) опір австрійських військ був подоланий: розгромили армію генерала Р. фон Брудермана і, розвиваючи успіх, завдали поразки військам генерала Е. фон Бем-Ермолі, — вони стали відступати.
Комендант російської армії на фронті Гнилої Липи генерал Іванов зорієнтувався в дійсному становищі доволі пізно і тільки 17 серпня дав наказ своїм військам наздоганяти розбиті австрійські дивізії. Наступ відбувся великими силами: даремно пробував стримати російські полки 12-й австрійський корпус. Знову, як і над Гнилою Липою, розчарували угорські вояки. 19 серпня в одній угорській бригаді під Львовом вибухла серед гонведів така паніка, що цілий корпус мусив кинути фронт, подавшись у слід за угорцями, які ганебно покинули свій бойовий пост. З історії Українських Січових Стрільців відомо, що в тих днях паніки у Львові, коли вулицями міста втікали пішки, на возах та кінно угорці, проти росіян вирушили частини стрільців. Хоч погано озброєні, вони не злякалися і точно виконали наказ.
21 серпня російські війська зайняли Львів, а 22 серпня — Галич.
У результаті цієї битви російські війська оволоділи Східною Галичиною, Північною Буковиною, з яких утворено генерал-губернаторство на чолі з Г. Бобринським, та вийшли до карпатських перевалів. Там розгорілися тяжкі бої. Росіяни вступили до Львова, Чернівців.
Під час битви австро-угорські війська втратили 400 тисяч осіб, з яких 100 тисяч були полонені. Тільки завдяки терміновій допомозі з боку Німецької імперії і перекиданню військ з інших фронтів Австро-Угорська імперія уникнула остаточного розгрому. Втрати російської армії — 277 тис. вбитими і полоненими.
Завоювання Галичини характеризувалося росіянами як завершення «справи великого князя Івана Калити». Російська адміністрація відразу розгорнула наступ на українські інституції, зокрема УГКЦ, здійснювала масові депортації місцевого населення до Росії.