Вішнушарман
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Вішнушарман (санскр. विष्णुशर्मन् / विष्णुशर्मा) — індійський вчений та письменник, якому приписують авторство «Панчатантри» (збірки староіндійських байок).[1] Точна дата створення «Панчатантри» невідома, але вважають, що вона була написана у період між 1200–300 роком до н. е. Деякі вчені вважають, що Вішнушарман жив у III ст. до н. е.[2]
Вішнушарман | ||||
---|---|---|---|---|
विष्णु शर्मा | ||||
Народився | III ст. до н.е Кашмір (згідно з географічними особливостями та тваринами, що описані у розповідях) | |||
Помер | невідомо | |||
Діяльність | письменник, вчений | |||
Мова творів | санскрит | |||
Роки активності | гуптійська епоха | |||
Magnum opus | «Панчатантра» | |||
| ||||
Вішнушарман один з найбільш перекладаємих письменників нерелігійної тематики в історії. «Панчатантру» у 570 р. до н. е. середньоперською мовою (пахлеві) переклав Барзуй, а 750 р. до н. е. появився арабський переклад збірки під назвою «Каліла і Дімна» (араб. كليلة و دمنة) перського вченого Ібн аль-Мукаффи.[3][4] У Багдаді, переклад, що його замовив другий абасидський халіф аль-Мансур, став «другою за популярністю книгою після Корану.»[5] «Ще до XI століття праця досягла Європи і до 1600 року вже існували грецький, латинський, іспанський, італійський, німецький, англійський, староцерковословянський, чеський та інші переклади збірки. Межі її поширення простяглися від острова Ява аж до Ісландії.»[6] У Франції, " щонайменше 11 розповідей з «Панчатантри» використав у своїх працях Лафонтен. "[5]