Loading AI tools
споруда, в якій медоносні бджоли живуть і вирощують потомство З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ву́лик — житло бджіл й основний інструмент пасічника. Має захищати бджолине гніздо від холоду й різких змін температури та вологості повітря. Хороші пасічники вміло забезпечують достатній об'єм для розвитку сім'ї, розміщення запасів корму й хорошу вентиляцію. Виготовляють вулики з пінопластів, дерева, соломи, газобетону, тобто - з теплих і пористих матеріалів. Успіх пасічництва цілком залежить від того, наскільки вулик сприяє збереженню сім'ї взимку, розвитку сім'ї навесні й прояву її продуктивних якостей під час збирального сезону, а також від зручності у роботі пасічника.
Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (червень 2018) |
Вулик | |
Вулик у Вікісховищі |
Слово вулик (діал. ву́лій[1], у́лій[2], ву́лень[3], рідко у́лик[4]) за походженням споріднене з «вулиця»: воно виводиться від прасл. *ulьjь, і далі від пра-і.є. *aul-, звідки й лит. aulys, латис. aūlis, лат. alvus («вулик»). Первісним значенням, очевидно, було «порожнина», оскільки на це вказують споріднені лит. aūlas («халява»), прусськ. aulis («великогомілкова кістка»), грец. αὐλός («дудка», «авлос»)[5].
Першим свідченням того, що людина вже в давні часи знала бджіл, є малюнок людини кам'яної доби на стіні Павучої печери недалеко від села Бікорп в Іспанії, зроблений за часів неоліту. На ньому зображена людина, що відбирає мед. Малюнок був відкритий у 1919 році, фахівці його появу відносять до 10-6 тис. до н.е. Бджоли спочатку жили на волі в лісах. Житлом служили найчастіше дупла дерев, щілини в скелях, а також нори в землі[6]. Пізніше людина стала вирізати частину дерева з дуплом, зайнятим бджолами, переносити його ближче до житла, а зверху вкривати їх корою, листям, соломою й т.п. — так з'явилися перші вулики-борті.
Складається вулик з багатьох частин і може повністю або частково розкладатись, щоб забезпечити пасічнику легкий і зручний доступ до бджіл. Основними частинами вулика є гніздова частина, корпуси і магазин з комплектами рамок, дно з льотком, дашок з годівницею-напувалкою.
Вулики розрізняють за типом і розміром рамок, кількістю й розміром корпусів (надставок, магазинів) і формою ден і дахів. Залежно від форми корпусу гніздо можна розширювати в горизонтальному чи вертикальному напрямках. Перший тип вуликів називають горизонтальними (лежаки). Інші вулики — вертикальні (стояки).
Нерозбірне природне житло бджіл — дупло передбачало виламування стільників, руйнування його цілісності. Рукотворне житло — борть було частково розбірним і надавало можливість його повторного використання після щорічного вирізання медових щільників. До нерозбірних належать також плетені вулики-сапетки.
Колоди і дуплянки — рукотворні житла бджіл, які можуть розглядатися як частково розбірні, надавали можливість бортнику здійснювати їхній огляд на землі з двох протилежних торців. М. Вітвицький збільшив ступінь розбирання колоди до 6–ти, зробивши дві звуженими доверху і дві розширеними донизу. Повністю розбірним вулик став за можливості виймати стільники.
Мають замість повноцінних рамок лише одну верхню планку — лінійку, на якій тримається відбудований стільник. Натепер лінійка вдосконалена додатковим дротом, вигнутим П-подібно і закріпленим до лінійки так, що обмежує з боків і знизу периферію відбудованого щільника. Перевага лінійкового вулика в можливості забезпечення бджолам доступного переходу між стільниками взимку.
Рамковий вулик П. І. Прокоповича принципово відрізняється від подальших тим, що рамки в ньому спираються на свою нижню планку і відсутній позарамковий простір. В абсолютній більшості інших відомих рамкових вуликів рамки підвішуються на плечиках верхньої планки, внаслідок чого утворюється позарамковий простір, шкідливий для комфортної зимівлі бджолосімей.
Вулики даного виду характеризуються тим, що рамки у них ставляться у горизонтальний ряд одна за одною. також ці вулики називають лежаками. Горизонтальні вулики, або «лежаки», мають один поверх і характеризуються нарощуванням обсягу гнізда рамками в боки вулика паралельні фронтальній площині рамок. При цьому рамки у вулику можуть бути вузько-високими, або низько-широкими. Найрозповсюдженіші лежаки на 12-24 рамок. Крім того, вулики можуть нести магазини-надставки. Лежаки прості у використанні, але неприродні для бджіл. В Україні можна зустріти вулик-лежак на повернену набік стандартну рамку (300х435 мм) — він носить назву українського вулика.
Історія бджільництва свідчить, що бджолині дупла в деревах були, як правило, діаметром до 250—280 мм. Таких же розмірів клуб може утворити сильна бджолина сім′я. Є поодинокі випадки виявлення дупла перерізом 300—320 мм всередині.
Вертикальний вулик є природним для бджіл. Гніздо бджіл «росте», будується згори до низу як бурулька. Занос нектару і складання меду витискає гніздо на новозбудовані знизу стільники. Сім′я гріє розплід і цим же теплом випаровує вологу з нектару. Мед, запечатаний у стільниках, стає акумулятором тепла, утворюючи для бджолиної сім′ї надійні стельові «тили». Занос з хрестоцвітих бджоли завжди упаковували нижньою смугою і використовували рано восени, поки він не встигав за кристалізуватися. А якщо цей занос був занадто великим, сім′я мала змогу обминути його, рухаючись взимку завжди угору до рідших, весняних запасів, наприклад з акації. У таких умовах будь-яка за тривалістю зима для бджіл не буде нездоланною.
У бджіл прокидається ройовий інстинкт, коли житло стає повністю забудованим стільниками, а ті заповнились печатним медом. Навесні — початку літа дикі бджоли вимушено залишали дупло, бо їм не вистачало простору для роботи, без котрої вони не існують, бо живуть природним інстинктом, а не здоровим глуздом людини.
Бджоли єдині у господарстві людини самі собі заготовляють корм на зиму. Результат їхньої літньої роботи завжди перевищував рівень споживання сім′ї бджоли зайвого не з′їдять за будь-яких умов зимівлі. Решту бджоли залишають пасічникові і краще нього визначать, якою має бути та решта. Дехто відкачує товарний мед лише під час цвітіння садів і акації.
Комфортне для бджіл зимове житло це вертикальна споруда, квадратного, або іншого близького до кола перерізу, не більше 300х300 для дуже сильної сім′ї. Дуже багато авторів вказують на доцільність семи стільників, а це 263 мм в перерізі. Корпуси гніздової частини мають відрізнятися не розмірами, а конструкцією, щоб забезпечити можливість доступу до гнізда без розбирання усього вулика. Слід ставити за мету зовсім не розбирати вулик. Керувати розвитком сім′ї у вулику треба за допомогою змінної діафрагми. Максимум інформації слід отримувати від спостереження за льотком, який бажано мати круглим, і без прилітної дошки[7].
Вулики для зимівлі
Головна проблема утримання бджіл — це їхня зимівля у комфортних умовах. Бджоли добре зимують у дуплі, але воно не годиться для сучасної промислової пасіки, бо найчастіше мале за обсягом, не розбірне і не транспортабельне. Але дупло комфортне для бджіл. Вони в ному розкошують.
Якщо прискіпливо оцінити вулики, у яких у нас тримають бджіл, то слід визнати, що влітку і взимку це фактично різні помешкання. Перед кожною постановкою на зимівлю вулик підлягає міжсезонному трансформуванню: додаються діафрагми, бджолосім'ї ущільнюють і додатково утеплюють. Для бджіл при пасічнику потрібно два житла: одне для промислового використання влітку; друге для їхнього комфортного відпочинку взимку. Врешті, влітку бджоли можуть працювати у вулику будь-якого типу, який до вподоби пасічникові.
Сучасний вулик має конструктивно забезпечувати певні технологічні та конструктивні вимоги для багатокорпусника:
Найбільша невідповідність літнього вулика для зимівлі бджіл полягає в завеликому внутрішньому поперечному перерізі і наявності позарамкового простору. Поза рамковий простір у період активного догляду забезпечує пасічникові легке виймання рамок з вулика. Та для зимівлі вкрай потрібно створити бджолам умови, за яких вони повністю перекривають внутрішній поперечний переріз свого житла, від стінки до стінки, на будь-якому рівні.
Вулик має найкращим чином відповідати умовам оптимального утримання бджіл[8].
Дупло — це, передусім, зимове житло бджіл, яке не сперечається з можливою медпродуктивністю у вуликах, але підпорядковує їх вирішенню головної проблеми сучасного бджільництва економічної зимівлі бджолосім′ї.
Функціональні вимоги до літнього вулика:
Підготовлений до зимівлі літній вулик — звужений і оздоблений утепленням, хоч і «робить крок» до природного помешкання: дупла, та все ж таки залишається літнім за головними функціональними ознаками. Внутрішній поперечний переріз літнього вулика невідповідний зимовому клубу бджіл[10], недостатній обсяг кормових запасів розміщених над клубом і відсутність достатнього підльоткового простору.
Зимовий вулик повинен мати: 1. Внутрішній поперечний переріз наближений до кола (восьмикутник). 2. Оптимальне число стільників = 7. 3. Між стільниковий простір = 9 мм. 4. Відсутність поза рамкового простору. 5. Бічні рамки разом з торцевими стінками вулика мають утворювати безперервний стовп внутрішнього простору. 6. Підльотковий простір з відстанню до дна = 200 мм. Літній вулик, у принципі, може бути лежаком, аби лише до зимівлі він перетворювася на вертикальний. Але найкращим слід вважати багатокорпусну конструкцію, як таку, що надає значні функціональні переваги для сучасного промислового виробництва.
Багатокорпусний вулик — тип вулика, в якому застосовується вертикальний принцип побудови гнізда бджіл шляхом встановлення кількох корпусів один на оден. Вулик комплектується чотирма однаковими корпусами, відокремлюваним дном, дахом і піддашником зі стелею, має пристосування для вентиляції. В кожному корпусі міститься по 10, рідше 9 рамок (435×230 мм).
Принципові основи досконалого вулика були закладені 200 років тому, а це:
Житла бджіл доцільно класифікувати за ступенем їхнього розбирання:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.