Василівка (Вигодянська сільська громада)
село Вигодянської сільської громади Одеського району Одеської області З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Васи́лівка (до 1774 року — Каная Мурза, до 1849 року — Барабой, Шостка, Шестаково) — село Вигодянської сільської громади в Одеському районі Одеської області в Україні. Населення за переписом 2021 року — 3902 осіб.[1]
| село Василівка | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Одеська область |
| Район |  Одеський район |
| Тер. громада | Вигодянська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA51100090040053654 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1770 |
| Колишня назва | Шостка, Шестаково |
| Населення | 3902 |
| Площа | 1,84 км² |
| Густота населення | 1123,91 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 67613 |
| Телефонний код | +380 4852 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 46°36′23″ пн. ш. 30°18′15″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
56 м |
| Водойми | р. Барабой |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 67620, Одеська область, Одеський район, с. Вигода, вул. Центральна, 46 |
| Карта | |
  Василівка | |
 Василівка | |
| Мапа | |
 | |
|
| |
Село отримало сучасну назву на честь генерал-майора Василя Дубецького, який побудував у селі палац-садибу, пізніше відому як «Лігво Вовка».
Історія
Вперше село згадується у 1770 році під назвою Каная Мурза або Каная Мурзи (крим. Kanaya Mirza — кривавий мурза).[2] Це було татарське поселення, яке як зазначено знаходилося у Балці Канаєва (тоді так називали річку Барабой). Можливо, мова йде про історичну особу — останнього бея (лідера) Ногайської Орди — Каная, сина Дінбая, можливо, про його тезку.[3]
Поширення такої назви може свідчити про переселення на цю територію до 1770-х років значної групи кочового ногайського поселення.
У «Відомостях Чорноморського війська» за 1791 рік на цьому місці згадується поселення на Барабойній. Село було розташоване на дорозі з Хаджибея до Бендер. Про це і сьогодні нагадує два старих козацьких цвинтаря із мальтійськими хрестами початку 19-го століття.
На початку 19-го століття село згадується під назвою Шостка, або Шестаково. До 1825 року Василівка належала до Тираспольського повіту, як і місто Одеса, а потім увійшла до новоствореного Одеського повіту, який був ліквідований по Жовтневій Революції. У 1846 році в поселенні Василівка була збудована Петропавлівська церква.
У 1859 році у Василівці було 23 двори, у яких мешкають 210 душ чоловічої статі та 138 жіночої статі. У селі була одна православна церква, базари та винокурний завод.
У 1887 році проживали 188 душ чоловічої та 180 душ жіночої статі.
Після більшовицького жовтневого перевороту у 1917 році, село Василівка увійшло до складу проголошеної УНР.
Під час УНР з 6 березня по 29 квітня 1918 року належала до землі Одеси (УНР).
З 1918 по 1923 рік Василівка належала до Мангеймської волості Одеського повіту Херсонської губернії.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 19 жителів села[4].
12 вересня 1967 р. села Василівка, Бурківське[5], Варварівка, Мандрівка і Нове Василівської сільради об'єднані в один населений пункт — село Василівка.[6]
Село значно розрослося у 1970-1980-ті роки, коли тут працював колгосп імені Кірова. У селі були збудовані чотириповерхові багатоквартирні будинки для колгоспників, яких переселяли сюди із Західної та Центральної України. Також був побудований двоповерховий Будинок культури, школа, дитячий садок, які й зараз діють.
Населення
Згідно з переписом 1989 року населення села становило 2173 особи, з яких 994 чоловіки та 1179 жінок.[7]
За переписом населення 2001 року в селі мешкало 2068 осіб.[8]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[9]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 86,8 % |
| російська | 8,8 % |
| румунська | 2,23 % |
| вірменська | 1,16 % |
| болгарська | 0,24 % |
| гагаузька | 0,1 % |
| білоруська | 0,05 % |
Пам'ятки
Серед пам'яток в селі є Петропавлівська церква, зведена у 1876 році (наразі — Московського патріархату), меморіал невідомому солдату, який включає власне братську могилу 56 вояків, загиблих у Другій світовій війні, і монумент на їх пам'ять,[10], а також Палац-Садиба Дубецьких, або «Лігво Вовка» — триповерховий палац, який в селі зазвичай називають «Панський дім».
Палац-Садиба Дубецьких
Найвідоміша пам'ятка села, Палац Дубецьких, була побудована між 1845 і 1848 роками. Архітектором найімовірніше був Франческо Боффо. До 1861 садиба належала генералу Василю Дубецькому. Після скасування кріпацтва у 1862 році була продана євреям Фішелю Бергмадському та Янкелю Сверліку. З 1885 році вона належала каховському купцю Костянтину Матвеєвичу Панкєєву. Син останнього, Сергій Панкеєв, відомий всьому світові як «людина-вовк», довгий час вважав себе вовком і проходив лікування у Зигмунда Фройда. За цей факт садиба дістала назву «Лігво Вовка».
Сергій Панкєєв так писав про палац-садибу:
Величезний, нагадує замок, сільський будинок, оточений старим парком, який поступово переходив в ліс. Тут був також ставок, досить великий для того, щоб називатися озером.— [11]
У кінематографі
У Василівці проходили зйомки наступних картин:
Відомі жителі
- Сергій Панкеєв — найвідоміший пацієнт Зигмунда Фрейда.
Див. також
Посилання
Джерела
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
