Вальтер Рудольф Моріц фон Унру (нім. Walter Rudolf Moritz von Unruh; 30 серпня 187718 вересня 1956, Бад-Бернек) — німецький офіцер, генерал піхоти вермахту. Кавалер ордена Pour le Mérite і Лицарського хреста Хреста Воєнних заслуг з мечами.

Коротка інформація Вальтер фон Унру, нім. Walter Rudolf Moritz von Unruh ...
Вальтер фон Унру
нім. Walter Rudolf Moritz von Unruh
Народився30 грудня 1877(1877-12-30)[1][2]
Тилевіце, Ґміна Всхова, Всховський повіт, Любуське воєводство, Республіка Польща[1]
Помер16 вересня 1956(1956-09-16)[1] (78 років)
Бад-Бернек, Байройт, Верхня Франконія, Баварія, ФРН[1]
Країна Німеччина
Діяльністьвійськовослужбовець, офіцер
Знання мовнімецька
УчасникПерша світова війна і Друга світова війна
Військове звання генерал від інфантерії до розпорядження
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
АвтографThumb
Нагороди
Лицарський Хрест Воєнних заслуг з мечами
Лицарський Хрест Воєнних заслуг з мечами
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Столітня медаль
Столітня медаль
Лицарський хрест 1-го класу ордена Альберта (Саксонія)
Лицарський хрест 1-го класу ордена Альберта (Саксонія)
Лицарський хрест ордена «За військові заслуги» (Вюртемберг)
Лицарський хрест ордена «За військові заслуги» (Вюртемберг)
Орден «За військові заслуги» 3-го класу (Баварія)
Орден «За військові заслуги» 3-го класу (Баварія)
Ганзейський хрест (Гамбург)
Ганзейський хрест (Гамбург)
Медаль «За відвагу» (Гессен)
Медаль «За відвагу» (Гессен)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Кавалер ордена Леопольда (Австрія)
Кавалер ордена Леопольда (Австрія)
Орден Залізної Корони 3 ступеня
Орден Залізної Корони 3 ступеня
Галліполійська зірка
Галліполійська зірка
Лицарський хрест 1-го класу ордена Білого Сокола
Лицарський хрест 1-го класу ордена Білого Сокола
Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці
Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці
За поранення (нагрудний знак)
За поранення (нагрудний знак)
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Почесний лицар ордена Святого Йоанна (Бранденбург)
Почесний лицар ордена Святого Йоанна (Бранденбург)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Закрити

Біографія

Виходець із знатного роду Унру. Син начальника тюрми Рудольфа фон Унру і його дружини Амалії, уродженої фон Швайніхен.

7 березня 1896 року вступив в кадетський корпус піхотного полку «фон Куб'єр» (2-го позенського) № 19 в Герліці. Учасник Першої світової війни. Відзначений численними нагородами.

Після війни продовжив службу в рейхсвері. З 23 грудня 1918 по 14 січня 1918 року — командир добровольчого корпусу Герліца, брав участь у ліквідації Баварської Радянської Республіки. 28 лютого 1927 року вийшов у відставку через хворобу. Після відставки до 1937 року був головним ад'ютантом колишнього німецького імператора Вільгельма ІІ. В 1933 році вступив в НСДАП.

24 липня 1941 року призваний на службу в вермахт і призначений комендантом Бреста. Через повернення в армію Унру покинув НСДАП. У вересні 1941 року призначений командиром тилових частин в Смоленську на Московському фронті, потім — командиром 559-ї тилової ділянки 4-ї армії в складі групи армій «Центр».

4 травня 1942 року Гітлер призначив Унру начальником щойно створеного штабу «спеціально призначення» при ОКВ. Завданням Унру стала відправка службовців різноманітних штабів і тилових служб вермахту, розміщених у рейхскомісаріатах Остланд і Україна, на фронт. Кандидатуру Унру підтримали Йозеф Геббельс та Мартін Борман, оскільки Унру був переконаним націонал-соціалістом. З 22 листопада 1942 року (день капітуляції 6-ї армії в Сталінграді) Унру отримав право відправляти на фронт не лише службовців вермахту, але і функціонерів НСДАП і державних чиновників. Успіхи Унру були досить скромними, оскільки він постійно конфліктував із місцевою адміністрацією (зрештою Унру посварився з Борманом і Генріхом Гіммлером), а також тому, що рейхсміністр озброєнь і військової промисловості Альберт Шпеер також відбирав людей даних категорій для роботи в оборонній промисловості. 22 липня 1944 року Унру подав прохання про відставку, яке було задоволене наступного дня.

З липня 1945 по липень 1947 року перебував у американському полоні. В 1947 році написав меморіальний звіт для Історичного відділу армії США, в якому описав свій погляд на «тотальну війну». Унру вважав, що законною причиною війни була «тотальна пропаганда» і непрямо натякнув на необхідність нової війни — США проти СРСР. Також Унру зобразив себе улюбленим благодійником населення окупованого Бресту. Окрім цього звіт містив численні антисемітські заяви.

В 1948 році був засуджений до 5 років ув'язнення в трудовому таборі. В 1950 році вирок скасували. Унру помер 16 вересня 1956 року від серцевого нападу.

Сім'я

Перша дружина — Марія Людерс (28 листопада 1879, Герліц2 вересня 1942, Регенсбург). Одружилися 11 жовтня 1902 року в герліці. В шлюбі народилась дочка Марґа-Марія.

Друга дружина — Шарлотта Шнек (народилась 6 липня 1917 року в Штутгарті). Одружились 28 жовтня 1952 року у Гайденгаймі.

Звання

Нагороди

Примітки

Джерела

Wikiwand in your browser!

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.

Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.