Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Бава́рська Радя́нська Респу́бліка (БРР) (нім. Räterepublik Baiern) — короткотривала невизнана соціалістична держава в Баварії під час Німецької революції 1918–1919 років. [1] [2] Була республікою робітничих рад[en]. Республіка була заснована у квітні 1919 року після занепаду Баварської Народної Держави[en] Курта Ейснера і мала на меті створення соціалістичної республіки в Баварії. БРР було повалено менш ніж через місяць частинами Рейхсверу та воєнізованих частин фрайкору. Декілька осіб, причетних до її повалення, пізніше приєдналися до Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини під час її наступного приходу до влади, хоча сам Адольф Гітлер був, принаймні публічно, прихильником Баварської радянської республіки.
| Bayerische Räterepublik Баварська Радянська Республіка | |||||||||||||
| |||||||||||||
|
Прапор | |||||||||||||
 | |||||||||||||
| Столиця | Мюнхен | ||||||||||||
| Форма правління | Соціалістична держава | ||||||||||||
| Президент | |||||||||||||
| - 6 квітня – 12 квітня | Ернст Толлер нім. Ernst Toller | ||||||||||||
| - 12 квітня – 3 травня | Євге́н Левіне | ||||||||||||
| Історія | |||||||||||||
| - Засновано | 6 квітня 1919 | ||||||||||||
| - Ліквідовано | 3 травня 1919 | ||||||||||||
| |||||||||||||
| |||||||||||||
Уряд Баварської Радянської Республіки, очолюваний комуністом Є. Левіне, розпочав націоналізацію банків, запровадив робітничий контроль на підприємствах, озброїв їх і створив надзвичайну комісію для боротьби з контрреволюцією.
Проте баварські комуністи припустилися значних помилок, зокрема не залучили селян на свій бік.
Не підтримана пролетаріатом в інших районах Німеччини, Баварська Радянська Республіка 1 травня 1919 була знищена силами правих соціал-демократів на чолі з Густавом Носке та Отто Вельсом.
Причина утворення республіки була у поразці Німецької імперії в Першій світовій війні та соціальній напруженості, яка досягла піку незабаром після цього. З цього хаосу вибухнула Німецька революція 1918 року. Наприкінці жовтня 1918 року німецькі моряки почали серію повстань у Кілі та інших морських портах. На початку листопада ці заворушення поширили громадянські заворушення по всій Німеччині. 7 листопада 1918 року, у першу річницю російської революції, король Баварії Людвіг III разом із родиною втік із королівського палацу в Мюнхені, а Курт Айснер, член [1] Незалежної соціал-демократичної партії Німеччини (USPD), став головою [3] щойно проголошеної Народної Держави Баварія.
Хоча Айснер виступав за соціалістичну республіку, він дистанціювався від російських більшовиків, заявивши, що його уряд захищатиме права власності. Оскільки новий уряд був не в змозі забезпечити основні послуги, USPD Ейснера зазнала поразки на виборах у січні 1919 року, посівши шосте місце. 21 лютого 1919 року, коли він прямував до парламенту, щоб оголосити про свою відставку, його застрелив правий націоналіст Антон фон Арко ауф Валлей[en].
Після вбивства Айснера зібрався ландтаг, і Ерхард Ауер[en] – лідер соціал-демократів і міністр внутрішніх справ в уряді Айснера – почав вихваляти Айснера, але вже почали поширюватися чутки, що Ауер стоїть за вбивством. Діючи на підставі цих неправдивих звинувачень, Алоїз Ліндер, офіціант салону, який був палким прихильником Айснера, двічі вистрілив у Ауера з рушниці, серйозно поранивши його. Це спонукало інших озброєних прихильників Айснера відкрити вогонь, спричинивши рукопашну сутичку, убивши одного делегата та спровокувавши нервові зриви щонайменше у двох міністрів. Після цього уряду в Баварії фактично не було. .[4]
Далі почалися заворушення. Вбивство Айснера спричинило демонстрації, закриття Мюнхенського університету та викрадення аристократів. Підтримка лівих була більшою, ніж міг здобути сам Айснер. [4]
7 березня 1919 року новий лідер соціалістів, Йоганнес Гоффман, антимілітарист і колишній шкільний вчитель, сформував парламентський коаліційний уряд, але через місяць, у ніч з 6 на 7 квітня, комуністи й анархісти, натхненні новиною про комуністичну революцію в Угорщині, проголосили радянську республіку на чолі з Ернстом Толлером. Толлер закликав неіснуючу «Баварську Червону армію» підтримати нову диктатуру пролетаріату і нещадно розправлятися з будь-якою контрреволюційною діяльністю. [5] [6]
Уряд Гофмана втік до Бамберга в Північній Баварії, який він оголосив новою резиденцією уряду. [7]
Спочатку Баварською радянською республікою правили члени USPD, такі як Ернст Толлер, і анархісти, такі як письменник Густав Ландауер, підприємець Сильвіо Гезель і драматург Еріх Мюзам. Толлер, який також був драматургом, описав революцію як «баварську революцію кохання». [8]
Члени уряду Толлера не завжди були добре підібрані. Наприклад, заступник міністра закордонних справ доктор Франц Ліпп[en], який кілька разів потрапляв до психіатричних лікарень, оголосив війну Вюртембергу та Швейцарії через відмову Швейцарії позичити республіці 60 локомотивів. [9] [10] Він також стверджував, що добре знайомий з папою Бенедиктом XV [11], і повідомив Володимира Леніна та папу телеграмою, що скинутий колишній міністр-президент Гофман утік до Бамберга та взяв ключ від міністерського туалету. [12]
Інші призначення Толлера: комісара у військових справах — колишній офіціант; грабіжник із судимістю за моральну розпущеність — президент поліції Мюнхена; на посаді комісара з перевезень за сумісництвом робітника з експлуатації залізничних колій; і – в католицькій Баварії, де черниці керували школами – єврей як міністр освіти. Міністр державного житла уряду Толлера опублікував указ, згідно з яким жоден будинок не може мати понад три кімнати і що вітальня завжди має бути над кухнею та спальнею. [7] Один міністр заявив, що капіталізм буде знищений, якщо зробити гроші вільними, посилаючись на концепцію Фрайгельда Сильвіо Гезелля[10].
У суботу, 12 квітня 1919 року, лише через шість днів після початку правління режиму Толлера, Комуністична партія (КПН) захопила владу на чолі з трьома російськими більшовиками, Євгеном Левіне[en] як головою держави та Максом Левіном[en] як головою Баварської секції КПН. [1] [13] Комуністи зуміли утримати владу після так званого Вербного путчу[en], де контрреволюційні урядові сили були придушені командиром баварської Червоної армії Рудольфом Егельгофером[en]. [14]
Отримавши підтримку Леніна, який на щорічному першотравневому святкуванні на Красній площі сказав: «Звільнений робітничий клас святкує свій ювілей не тільки в Радянській Росії, але і в ... Радянській Баварії» [13] [15] [10] – Левіне почав проводити більш жорсткі комуністичні реформи, які включали формування «Червоної армії» з фабричних робітників, конфіскацію готівки, харчів та приватної зброї, експропріацію розкішних квартир і надання їх бездомним, а також передачу заводів у власність і контроль робітників. Одна з головних церков Мюнхена була захоплена та перетворена на революційний храм, який мав бути присвячений «Богині Розуму». Баварія мала бути в авангарді більшовизації Центральної Європи, а всі робітники мали отримати військовий вишкіл. [10]
Левіне також планував скасувати паперові гроші та реформувати систему освіти, але не встиг їх реалізувати. Проте за цей час Макс Левін, виконав наказ Леніна, заарештував аристократів і представників середнього класу як заручників. [10]
Під час короткого правління Левіне нестача харчів швидко стала проблемою, особливо відсутність молока. Публічна критика нестачі молока стала політичною, що спонукало комуністичний уряд публічно заявити: «Яке це має значення? ... Більша частина молока все одно йде до дітей буржуазії. Ми не зацікавлені в тому, щоб вони вижили. помруть – виростуть тільки ворогами пролетаріату». [15]
Спроба лояльних до уряду Гофмана військ і воєнізованого Kampfbund (бойової ліги) Товариства неоязичників і Народного руху Товариства Туле [16] повалити БРР 13 квітня [17] була придушена Червоною армією, яка складалася з робітників заводів і членів солдатських і робітничих рад. У боях загинуло двадцять осіб. [10]
Війська конкуруючих урядів – Гофманівської Народної Держави Баварія зі штаб-квартирою в Бамберзі та Баварської Радянської Республіки, зі штаб-квартирою в Мюнхені перетнулись в Дахау 18 квітня, коли 8 000 солдатів Гофмана зустрілися з 30 000 солдатів Радянської республіки. Війська БРР на чолі з Ернстом Толлером перемогли в першій битві біля Дахау, але Гофман уклав угоду, згідно з якою йому було прислали в допомогу 20 000 солдатів Фрайкорпусу під командуванням генерал-лейтенанта Бургарда фон Овена. Потім війська Овена разом із лояльними Гофману частинами німецької армії, яких комуністи називали «Біла гвардія капіталізму», зайняли Дахау й оточили Мюнхен. Тим часом прихильники БРР 26 квітня зайняли кімнати Товариства Туле в готелі «Vier Jahreszeiten» і заарештували графиню Геллу фон Вестарп, секретаря Товариства, та ще шістьох осіб та взяли їх у заручники. [18] Егельгофер 30 квітня наказав стратити цих сімох і трьох інших заручників. [15] Серед них були князь Густав Турнський і Таксіса. [19] Страти були проведені, попри зусилля Толлера запобігти їм. [20]
Фрайкорпс прорвав оборону Мюнхена 1 травня [20], що призвело до запеклих вуличних боїв із залученням «вогнеметів, важкої артилерії, бронетехніки, навіть авіації». [17] Загинули щонайменше 606 осіб, з яких 335 були цивільними. [15] [17] Пізніше Левіне був засуджений до смерті за державну зраду та розстріляний у в'язниці Штадельгайм[en]. Густав Ландауер був убитий Фрайкорпсом [21], а командир баварської Червоної армії Рудольф Егельгофер був убитий без суду після того, як його також було арештовано. Багато інших були засуджені до тюремного ув'язнення, наприклад Толлер (5 років) і письменник-анархіст Еріх Мюхсам (15 років); інші отримали довші терміни, загалом 6000 років, деякі з них – каторжні роботи. [17]
Після судових процесів і страти 1000–1200 комуністів і анархістів 6 травня Овен оголосив місто звільненим, що поклало край існуванню Баварської Радянської Республіки. [20] Хоча номінально уряд Гофмана було відновлено, фактична влада в Мюнхені перейшла правим силам. [22]
Бамберзька конституція була прийнята 14 серпня 1919 року, створивши Вільну державу Баварія у складі нової Веймарської республіки.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
