Богоявленський Кременецький жіночий монастир

**Богоявленський Кременецький жіночий монастир УПЦ**
Богоявленський Кременецький жіночий монастир УПЦ
	50°6′11.729695960731″ пн. ш. 25°43′38.851713170778″ сх. д.
Тип	монастир і пам'ятка культури
Статус спадщини	пам'ятка архітектури національного значення України
Країна	Україна
Розташування	Тернопільська область, Кременець, вул. Дубенська, 2
Єпархія	Тернопільська єпархія УПЦ
Тип монастиря	жіночий
Засновано	1633
	Богоявленський Кременецький жіночий монастир (Україна)
	Богоявленський Кременецький жіночий монастир у Вікісховищі

Богоявленський Кременецький жіночий монастир УПЦ — культова споруда в місті Кременці Тернопільської області, пам'ятка архітектури національного значення.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Богоявленський монастир.

Коротка інформація Богоявленський Кременецький жіночий монастир УПЦ, Тип ...

Закрити

Заснували в 1633 році українські шляхтичі Лаврентій Древинський і Данило Єло-Малинський^[1] за привілеєм короля Владислава IV Вази як православний чоловічий монастир. За «благословенною грамотою» Петра Могили (1636) підпорядковувався Вселенському Патріархові та його Екзарху — Київському митрополитові.

При Богоявленському монастирі діяли братство, школа (працювала за навчальним планом Києво-Могилянської колегії), друкарня й шпиталь.

Із видань друкарні найбільше відома т. зв. «Кременецька Граматика» (1638).

У 1-й чверті XVIII століття Богоявленський монастир визнав унію з Римом і увійшов у Чин св. Василія Великого.

1807 року за указом російського імператора Олександра I оо. Василіяни віддали територію свого монастиря з усіма будівлями Волинській гімназії (колишнього колегіуму) і перейшли в будівлі реформатського монастиря; також ченців ордену францисканців-реформатів переселили до монастиря в Дедеркалах, а звільнені споруди (костел та прилеглий до нього двоповерховий корпус келій, збудовані за проєктом архітектора Антоніо Кастеллі на кошти княгині Теофілі Вишневецької з Лещинських).

1839 року Богоявленський монастир припинив існування, 1865 — відновлений як однойменний православний чоловічий монастир РПЦ.

У Богоявленському монастирі була резиденція вікарного єпископа Волинської єпархії (1873–1922, 1924–1934 з перервами), якого титулували Острозьким, а від 1902 — Кременецьким, правлячого Волинського і Кременецького архієпископа (1922–1923, 1934–1941), глави так званої Автономної православної церкви в Україні (1941–1943).

1953 року Богоявленський монастир реорганізований у жіночий, 1959 — ліквідований, 1990 — відновив діяльність як православний жіночий монастир УПЦ. Належить до Тернопільської єпархії УПЦ.

До ансамблю монастиря, оточеного мурованою загорожею, належать Богоявленський собор, двоповерховий чернечий корпус із Миколаївською церквою (обидві споруди середини XVIII ст. в стилі пізнього бароко), дзвіниця з невеликою церквою преподобного Іова Почаївського (поч. XX ст.) і господарські будівлі.