Древинський Лаврентій

Лавре́нтій Древи́нський герба Корчак (пол. Ławryn Drewiński;^[3][4][5] нар. друга половина XVI — початок XVII ст.) — руський шляхтич з Волині, громадський діяч, один з найголовніших оборонців і меценатів православної церкви першої половини XVII ст. в Речі Посполитій^[6].

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Древинський.

Лаврентій Древинський
Корчак
Народження:	1568
Смерть:	1640, не раніше 13 грудня 1640 і не пізніше 5 січня 1641 або не раніше 1640
Поховання:	Свято-Троїцький кафедральний собор[1]
Країна:	Річ Посполита
Релігія:	православ'я[2]
Рід:	Древинські
Висловлювання у Вікіцитатах

Життєпис

Народився в шляхетській родині гербу Корчак. Його батьком був королівський секретар Василь Древинський та його третя дружина Тетяна Гетовтівна. Від трьох шлюбів батька він мав четверо братів та дев'ятеро сестер.^[7]

Згідно волі батька навчався в аріанській школі в Левартові, на що той в заповіті наказав виконавцям не щадити грошей з його маєтностей; відправляючи його туди, «де проповідується справжня слава Божа, а не людські помилки, і викладаються вчення, визволені у всіх добрих і чеснотних звичаях. молодим хлопцям». Проте швидка смерть головного опікуна — дядька Кірика ускладнила виконання останньої волі, і нині достеменно невідомо чи він продовжив подальшу освіту.^[7]

В останні роки правління короля Стефана Баторія він служив в кварцяному війську, а потім брав участь у Битві під Бичинем. Згідно пізнішого привілею короля Владислава IV відомо про наступні проблеми зі здоров'ям через що, імовірно, покинув військову службу.^[7]

Мав титул «чашника землі Волинської». Був учасником Берестейського собору (1596) р., православної делегації до короля Сигізмунда ІІІ Вази. Член кількох православних братств.

Разом з іншим послом — брацлавським підсудком Михайлом Кропивницьким — на сеймі 1615 року підписав протестацію опозиції.^[8]

Волинський посол (депутат) Лаврентій Древинський на Варшавському Сеймі 14 травня 1620 р. висловив протест проти гонінь православної церкви і народу методами насильницького залучення до унії^[9]. Брав участь у виборному сеймі після смерті Сігізмунда ІІІ Вази, під час якого разом з Вороничем, Адамом Киселем був головним оборонцем православних.^[10]

У 1633—37 рр. за згодою короля Владислава IV Вази разом з шляхтичем Данилом Єло-Малинським заснував у Крем'янці Богоявленський монастир із школою, друкарнею і шпиталем.