Соборне (селище)

Соборне (у минулому — Село № 7, до 2024 року — Березине́) — селище в Україні, у Тарутинській селищній громаді Болградського району Одеської області. Розташовано на річці Когильнику (Кундуку), на автошляху Одеса — Комрат.

селище Соборне
Країна	Україна
Область	Одеська область
Район	Болградський район
Громада	Тарутинська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA51060170020075321
Основні дані
Засновано	1816 (208 років)
Колишня назва	Село № 7, Березине́ (до 2024)
Статус	із 2024 року
Площа	4,16 км²
Населення	▼ 3343 (01.01.2022)[1]
Густота	811 осіб/км²;
Поштовий індекс	68542
Телефонний код	+380 4847
Географічні координати	46°14′12″ пн. ш. 29°12′09″ сх. д.
Висота над рівнем моря	39 м
Водойма	р. Когильник
Відстань
Найближча залізнична станція:	Березине
До райцентру:
- фізична:	8 км
- автошляхами:	8,2 км
До обл. центру:
- автошляхами:	145 км
Селищна влада
Адреса	вул. Красна, 201, с-ще Тарутине, Болградський р-н, Одеська обл., 68500
Карта
Соборне
Соборне
Соборне у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Соборне.

Історичні відомості

Засноване у 1816 році німецькими колоністами.

За даними 1859 року у німецькій колонії Березине (Ротунда) Аккерманського повіту Бессарабської області мешкало 1618 осіб (735 чоловічої статі та 721 — жіночої), налічувалось 171 дворове господарство, існували лютеранський молитовний будинок та сільське училище^[2].

Станом на 1886 рік у колонії Клястицької волості мешкало 2334 особи, налічувалось 258 дворових господарств, існували лютеранська церква, школа та лавка^[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2054 осіб (1031 чоловічої статі та 1023 — жіночої), з яких 1983 — протестантської віри^[4].

У 1917 році на Бессарабській залізниці, до складу якої входила станція Березине, було створено залізничний комітет, який очолив боротьбу залізничників за впровадження 8-годинного робочого дня. У вересні залізничники Березине взяли участь у масовому страйку, який було жорстоко придушено Тимчасовим урядом^[5].

Під час Другої світової війни у 1941—1944 роках селище перебувало під румунською окупацією.

Статус селища міського типу затверджене рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради депутатів трудящих від 15 серпня 1957 року.

У липні 1995 року Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про приватизацію Березинського радгоспу^[6].

Назва селища походила на честь перемоги російських військ у битві на Березині.

Сучасність

Селище активно розвивається, будуються вулиці з твердим покриттям, проходить модернізація водопостачальної мережі, газифікуються вулиці, проведено благоустрій центрального парку. Діють пільги для підприємців-початківців, що є стимулом для розвитку економіки селища.

У Березине функціонує сучасна амбулаторія, православна церква, середня школа, бібліотека, дитячий садок на 45 місць (будується ще один — на 80 місць), клуби. На території селища розташовані елеватори, хлібопекарня, цех з виробництва тротуарної плитки, три великих фермерських господарства, нафтобаза, залізнична станція^[7].

Від Соборного до адміністративного центру громади є можливість дістатися автошляхом територіального значення Т 1644, який наразі майже відбудовано за державною програмою «Велике будівництво». Селище раніше мало залізничне сполучення з Одесою та Києвом.

26 січня 2024 року в Україні набув чинності Закон № 3285-IX, який передбачає дерадянізацію адміністративно-територіального устрою України, селище міського типу Березине набуло статусу селища^[8].

10 квітня 2024 року Комітет Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування попередньо підтримав повернення історичної назви Ротунда^[9].

19 вересня 2024 року Верховною Радою України селище Березине перейменоване в Соборне^[10].

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[11]:

Мова	Кількість	Відсоток
російська	1727	45.09%
українська	805	21.02%
болгарська	491	12.82%
румунська	424	11.07%
гагаузька	284	7.42%
циганська	38	0.99%
вірменська	20	0.52%
білоруська	13	0.34%
німецька	5	0.13%
польська	5	0.13%
інші/не вказали	18	0.47%
Усього	3830	100%

Відомі уродженці

• Полякова Людмила Іванівна (1948—2012) — вчена-філолог, літературознавець, кандидат філологічних наук.
• Халіков Георгій Журович (1970—2021) — майстер-сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Халіков Опанас Георгійович (1996—2022) — головний сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну (з 2022 року).

Примітки

1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
2. Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 338)
3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
4. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-4. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
5. Села и поселки Тарутинского района. our-travels.info. Архів оригіналу за 22 січня 2018. Процитовано 4 січня 2022.
6. 00855434 Радгосп «Березине», смт Березине Тарутинського району // Постанова Кабінету міністрів України № 538 від 20 липня 1995 р. «Про доповнення переліку об'єктів, що підлягають обов'язковій приватизації у 1995 році» [Архівовано 20 травня 2022 у Wayback Machine.]
7. Березино Тарутинского района — на областной вершине. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 27 травня 2020.
8. Закон України № 3285-IX від 28 липня 2023 року «Про порядок вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою України». Верховна Рада України.
9. Комітет підтримав перейменування 3 міст, 149 селищ та сіл, 7 районів, назви яких містять символіку російської імперської політики або не відповідають стандартам державної мови. komsamovr.rada.gov.ua. 11 квітня 2024.
10. На Одещині перейменували 26 сіл та селищ, серед нових назв — Новий Париж, Катлабуг, Буялик. Суспільне. Одеса. 22 вересня 2024.
11. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерела

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Історія міст та сіл України, Том Одеська область, стор. 745 (рос.)
• Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.