Базиліка Святого Хреста (Варшава)
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Бази́ліка Свято́го Хреста́ (пол. Kościół Świętego Krzyża) — храм у Варшаві, розташований на вулиці Краківське передмістя, що належить католицькому ордену лазаристів.
Базиліка Святого Хреста | |
---|---|
52°14′19″ пн. ш. 21°01′00″ сх. д. | |
Тип споруди | церква |
Розташування | Польща, Варшава |
Архітектор | Йозеф Шимон Белотті |
Скульптор | Ян Юрій Плерш |
Засновник | Августин Міхал Стефан Радзейовський |
Початок будівництва | 1757 |
Будівельна система | цегла |
Стиль | бароко |
Належність | Римо-Католицька Церква |
Єпархія | Варшавська архідієцезія |
Стан | об'єкт культурної спадщини Польщі[1] |
Адреса | Краківське передмістя, 3 |
Оригінальна назва | пол. Bazylika Świętego Krzyża |
Епонім | Животворний Хрест |
Вебсайт | swkrzyz.pl |
Базиліка Святого Хреста у Вікісховищі |
Спочатку, на цьому місці стояла каплиця Святого Хреста, згадки про неї датуються 1510 роком. В 1525 році тут стояла дерев'яна церква що належала кафедрі св. Івана Хрестителя. 1615 року церква була перебудована, а 1653 — передана чернечому ордену лазаристів і стала центральним храмом ордену у Польщі.
Сучасна будівля була побудована в 1679—1696 роках в стилі бароко. Його проектувальником був королівський придворний архітектор Йозеф Шимон Беллотті, а фундаторами — абат Щука і примас Міхал Стефан Радзейовський, який освятив церкву 14 жовтня 1696 року.
Вежі, вкриті пізньобароковими куполами (1725—1737) виконані Йозефом Фонтаною. Фасад (1756) розроблений Якубом Фонтаною, прикрашений статуями роботи Яна Юрія Плерша.
В колонах храму поховані урни з серцями Фридерика Шопена (епітафія з каррарського мармуру зроблена в 1880 році Леонардом Марконі) і Владислава Реймонта (1929). У храмі є також епітафії Болеслава Пруса, Ігнація Крашевського, Юліуша Словацького та Владислава Сікорського.
В перші дні Другої світової війни храм був зруйнований. Були знищені також картини «Вечеря Господня» Франциска Смуглевича і «Розп'яття» Юрія Семигиновського. Під час Варшавського повстання, 6 вересня 1944 року, німці внесли до святині дві самохідні міни «Голіаф». Вибух зруйнував фасад храму, склепіння над нижньою церквою, Великий вівтар, вівтар св. Роха і св. Вінсента де Поля.
Храм був відбудований в 1945—1953 роках. З 1965 року при церкві збирається академічна спільнота «Древо життя» (Drzewo życia). У 2003 році папа Іван Павло ІІ надав церкві статусу Малої базиліки (basilica minor).