Remove ads
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Бронетранспорте́р деса́нтний БТР-Д — основний базовий бронетранспортер повітрянодесантних та аеромобільних військ. Гусеничний, плавучий, авіатранспортабельний, десантується парашутним, парашутно-реактивним та посадковими способами.
БТР-Д | |
---|---|
Тип | Бронетранспортер |
Походження | СРСР |
Історія використання | |
На озброєнні | З 1974 |
Війни | |
Історія виробництва | |
Виготовлення | 1974-т.ч. |
Характеристики | |
Вага | 8 т ±2,5% |
Довжина | 5,88 м |
Ширина | 2,63 м |
Висота | Від 1,67 м |
Обслуга | 3 ос |
Десант | 10 ос |
Броня | Протикульна (23 мм) |
Головне озброєння | 2 х 7,62-мм курсових ПКТ боєкомплект: 2000 пострілів |
Двигун | Дизельний V-подібний 5ТД20-240 240 к.с |
Питома потужність | 31 к.с/т |
Дорожній просвіт | 450-100 мм |
Паливо | ДП |
Операційна дальність | 500 км |
Швидкість | шосе: 61 км/год |
Прохідність | брід: Плаває, 10 км/год вперед, 1,5 км/год назад |
БТР-Д у Вікісховищі |
Призначений: для перевезення особового складу й поранених повітрянодесантних та аеромобільних військ на полі бою, а також для транспортування озброєння, боєприпасів, паливо-мастильних матеріалів та інших військових вантажів.
БТР-Д, а також зразки створені на його базі, десантуються з літаків військово-транспортної авіації (ВТА) типу Ан-12, Ан-22, Ан-70, Ан-124, Іл-76.
У 1974 році на озброєння повітрянодесантних військ був прийнятий («об'єкт 925») гусеничний бронетранспортер десантний БТР-Д, створений з використанням вузлів й агрегатів БМД-1. Поява БТР-Д була не випадковою. Суворі вимоги щодо обмеження маси вимусили обмежити габарити й, відповідно, місткість БМД-1. В неї розміщувалися тільки сім осіб: два члена екіпажу й п'ять десантників (для порівняння: в БМП-1 — 11). Через це й виникла думка щодо розробки на базі БМД-1 бронетранспортера, слабше озброєного, але який повинен мати більшу місткість. Він відрізнявся від БМД-1 подовженим майже на 483 мм корпусом. Була збільшена довжина опорної поверхні гусениць, на кожному борту встановлено по 6 опорних та 5 підтримувальних котків.
Постійний екіпаж БТР-Д складається з трьох осіб: механіка-водія й двох кулеметників, у десантному відділенні розташовуються десять десантників. За рухомістю та захищеністю БТР-Д подібний до БМД-1.
Озброєння БТР-Д складається з двох курсових 7,62-мм кулеметів ПКТ та чотирьох димових гранатометів 902В «Туча», які змонтовані попарно на задній стінці десантного відділення. З другої половини 1980-х років частина машин оснащувалася 30-мм автоматичним гранатометом АГС-17 «Пламя» («Полум'я»), який встановлювався на кронштейні в правій частині даху корпусу. Попри збільшення розмірів, шляхом відмови від башти з озброєнням бойова маса БТР-Д, у порівнянні з БМД-1, зросла лише на 800 кг.
З 1980 року для артилерійських підрозділів та частин повітрянодесантних військ розпочався серійний випуск самохідної артилерійської гармати 2С9 «Нона-С» (Об'єкт-925С), базою для якого також послужив бронетранспортер БТР-Д. В середній частині корпусу розташовується башта кругового обертання з встановленою в ній унікальною 120-мм нарізною гарматою-мінометом 2А51, що заряджається з казенної частини.
Дальність стрільби такого комплексу становить майже 9 км. У вертикальній площині ствол гармати наводиться в діапазоні від −4° до +80°. Боєкомплект, що возиться, складається з 60 уламково-фугасних, кумулятивних, запалювальних, димових та освітлювальних пострілів.
Екіпаж машини складається з чотирьох осіб: командира, навідника, зарядника та механіка-водія.
На базі бронетранспортеру десантного БТР-Д випускались також:
Станом на 2008 рік:[1]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.