Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
А-1 (У-с4, Ус-4, «учбовий, серії 4») — навчальний одномісний планер конструкції Олега Антонова.
А-1 | |
---|---|
Тип | Навчальний планер |
Країна походження | РРФСР/ СРСР |
Головний конструктор | Антонов Олег Костянтинович |
Перший політ | 1930 |
Виготовлено | 5700 |
Базова модель | Стандарт-2 |
А-1 у Вікісховищі |
Планер А-1 призначався для початкового навчання.[1] Був створений на базі попередньої розробки Олега Антонова - планера «Стандарт-2».
Являє собою чотирьохпідкосний моноплан з високорозташованим крилом.
Як фюзеляж використовується плоска центральна ферма з хвостовою балкою, на якій розташоване хвостове оперення. Балка з'єднується шарніром з центральної фермою. Завдяки цьому хвостову частину планера можна скласти уздовж розмаху крила. При цьому не відбувається порушення регулювання тросів керування рулями. Ця особливість полегшує транспортування планера, зменшує необхідне для його зберігання місце.
Носовий обтічник може зніматися.
Для зльоту і посадки використовуються лижа або дерев'яне колісне шасі.
Вдала конструкція, яка цілком відповідає призначенню планера, призвела до того, що планер був виготовлений великою серією. Більш того, планер став родоначальником цілого ряду літальних апаратів різного призначення.
Копії планера таож виготовлялися в інших країнах, зокрема серійне виробництво копій було організовано в Туреччині та Фінляндії.[2][3] В Туреччині планер використовувася для початкового навчання військових пілотів.
Через простоту конструкції та використання в основному деревини і тканини, планер є доступним для самостійного виготовлення невеликими авіаклубами та аматорами.[4]
Літера "с" у назві означає "серії".
Країна | Назва | Рік | Тип | Екіпаж | Кількість | Виробник | Примітки |
---|---|---|---|---|---|---|---|
СРСР | Стандарт-1 | 1929 | прототип | ДОСААФ | У 1933 році було створено модифікаці серії ИП[ru] («испытание профиля») — еспериментальні планери ИП-1 та ИП-2 | ||
Стандарт-2 (ОКА-5) | 1929 | прототип | 1 | ||||
У-с1 (Ус-1, ОКА-8) | 1930 | навчальний | |||||
У-с2 (Ус-2, ОКА-9) | 1931 | навчальний | |||||
У-с3 (Ус-3) | 1932 | навчальний | 1 | 1600 | Перша серійна модифікація. | ||
П-с1 (Пс-1, «Упар») | 1932 | навчальний ширяч | 1 | 800 | Паритель або Упар («учебный паритель»). | ||
ОКА-12 | 1932 | начальний експериментальний | |||||
П-с2 (Пс-2) | 1933 | навчальний ширяч | 2 | ||||
У-с4 (Ус-4) | 1934 | навчальний | 1 | Отримав офіційну назву А-1 у 1938 році. | |||
Б-с3 (Бс-3) | буксирувальний | 1 | 650 (до 1937 року) | ||||
Б-с4 (Бс-4) | 1934 | буксирувальний | |||||
Б-с5 (Бс-5, ОКА-31) | 1935 | буксирувальний | 1 | ||||
У-с5 (Ус-5, ОКА-32) | 1936 | начальний | 2 | ||||
У-с6 (Ус-6) | 1936-1937 | навчальний | 2 | Прототип А-2. | |||
А-1 (Ус-4) | 1938 | навчальний | 1 | Модифікація У-с4 для масового виробнитва. Найбільш поширена версія. Інколи ще називають Антонов А-1, але офіційно такої назви не існувало. У 1949 році було видано друком опис та альбом креслень планера.[5] | |||
А-2 | 1942 | навчальний | 2 | ||||
А-3 («Молодь») | 1953 | навчальний | 2 |
Країна | Назва | Рік | Базова версія | Кількість | Виробник | Примітки |
---|---|---|---|---|---|---|
Туреччина | THK-4 | 1935 | У-с4 (Ус-4) | 40 | THK[en] | Ліцензійна копія У-с4.[6][7][8] Використовувався для навчання турецьких військових льотчиків.[9][10][11][12][13][14] У Музеї Турецької авіаційної асоціації[en] в Анкарі встановлено монументальну скульптуру у вигляді долоні яка запускає планер THK-4.[15][16][17] |
THK-7 | 1935 | П-с2 (Пс-2) | 40 | Ліцензійна копія П-с2.[6][7][8] | ||
MKEK-6[en] | У-с4 (Ус-4) | MKE[en] | Двомісна модифікація THK-4.[6][7] | |||
Фінляндія | Harakka I[en] | 1945 | У-с3 (Ус-3) | 28 | Не ліцензійна копія створена на основі захоплених планерів та креслень під час фінського визволення міста Äänislinna (нині Петрозаводськ).[18] Планер відкритого типу (без обтікача) з шасі типу лижа.[19] | |
Harakka II[en] (PIK-7) | PIK[en] | Модифікація Harakka I з посиленою конструкцією, розроблена студентським аероклубом Університету Аалто. Планер Harakka II «Muna» мав обтічник еліпсоподібної форми з відкритою кабіною. | ||||
Harakka III[en] | 1948 | 1 | Версія з покращеним хвостовою балкою замість ферменної конструкції. У 2002 році відреставрований до стану льотної придатності. | |||
Motorized Harakka | 1 | Експериментальний літак зі штовхаючим гвинтом, оснащений двигуном від автомобіля Citroën 2CV. | ||||
РРФСР | 1960-1980 | А-1 | 1 | Репліка А-1 аматорської конструкції. Модифікація у вигляді мотопланера (1 двигун зі штовхаючим гвинтом). Фото були опубліковані в мережі.[20] | ||
1985-1990 | 1 | VeSiL | Репліка А-1 аматорської конструкції. Фото були опубліковані в мережі.[21] | |||
1980-1991 | 1 | М.Жиров,
М.Бухаров |
Репліка А-1 аматорської конструкції. Модифікація у вигляді мотопланера (2 двигуни з тягнучими гвинтами). Фото і відео були опубліковані в мережі.[22][23] | |||
УРСР | «Юніор-1» | 1985-1987 | 1 | Ю.Скотніков | Був представлений на злеті малої авіації СЛА-87.[24] Літак тестував льотчик-випробовувач 1-го класу Світовий рекордсмен з планеризму Євген Олександрович Літвінчєв. Планувався випуск планерів малою серією у Центрі аваційної науково-технічної творчості відділення СЛА Київського механічного заводу імені О.К. Антонова.[25] Юрій Скотніков деякий час працював інструктором польотів аероклубу «Чайка».[26] | |
РФ | 1990-2000 | 1 | Репліка А-1 аматорської конструкції. Фото та відео польоту були опубліковані в мережі.[27] | |||
Україна | 1990-2000 | 1 | Репліка А-1 аматорської конструкції, не завершено. Фото з демонстрації у Харкові були опубліковані в мережі.[28][29] | |||
РФ | 2012-2017 | 1 | В.Суворов, В.Галкін | Репліка А-1 аматорської конструкції, не завершено. Фото були опубліковані в мережі.[30] | ||
2018-2022 | 1 | П.Тельман | Репліка А-1 аматорської конструкції, не завершено. Фото і відео були опубліковані в мережі.[31] | |||
2019-2022 | 1 | VGS Russia | Репліка А-1 аматорської конструкції, не завершено. Фото були опубліковані в мережі.[32] |
Джерело Красільщиков 1991, 230
Основні характеристики
Льотні характеристики
Джерело Красільщиков 1991, 230
Основні характеристики
Льотні характеристики
Альбом чертежей (см. прилож.)
Установлен мировой рекорд продолжительности полета на двухместном планере: 24 часа 10 минут
Планер УС-3 О. Антонова (1930 г.).
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.