Ахмад Шах Масуд
афганський політик і польовий командир, міністр оборони Афганістану / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Ахмад Шах Масуд?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Ахма́д Шах Масу́д (пушту احمد شاه مسعود, тадж. Аҳмадшоҳи Масъуд) (псевдо — Панджшерський лев, тадж. Шери Панҷшер; 1 вересня 1953 — 9 вересня 2001) — афганський політик і польовий командир[5] таджицького походження, міністр оборони Афганістану. Масуд — прізвисько (лакаб), що арабською означає «Щасливчик»[6]. Його він отримав у 1975 році, під час повстання в долині Панджшера — першого збройного виступу ісламської опозиції в Афганістані. Він був поранений у ногу і зміг сховатися в посадках кукурудзи, де його не знайшли урядові солдати, що прочісували місцевість, шукаючи повстанців. Його талант партизанського ватажка проявився під час опору радянській окупації Афганістану від 1979 до 1989 року.
Ахмад Шах Масуд | |
---|---|
дарі احمد شاه مسعود перс. أحمد شاه مسعود | |
Прізвисько | Le Lion du Panshir, El León de Panjshir, Лев Панджшера і Lion of Panjshir |
Народився | 2 вересня 1953(1953-09-02)[1] Базарак, Афганістан |
Помер | 9 вересня 2001(2001-09-09)[2][1] (48 років) Khwaja Baha Wuddind, Тахар, Афганістан ·саморобний вибуховий пристрій |
Країна | Афганістан |
Діяльність | політик, воєначальник |
Галузь | політика[3], військова справа[3] і іслам[3] |
Alma mater | Кабульський університет і Lycée Esteqlald |
Учасник | Війна в Афганістані 1979—1989 і Громадянська війна в Афганістані (1992-1996) |
Роки активності | з 1975 |
Посада | Minister of Defence of Afghanistand |
Військове звання | головнокомандувач |
Партія | Ісламське товариство Афганістану |
Конфесія | іслам[4] |
Брати, сестри | Ahmad Zia Massoudd і Ahmad Wali Massoudd |
Діти | Ахмад Масуд |
Нагороди | |
IMDb | ID 1679088 |
|
У 1990-х роках він очолював військове міністерство, в той час як конкуруючі угруповання і їхні лідери змагались за неподільну владу в країні; після захоплення влади талібами був провідним опозиційним лідером, борючись зброєю і переконанням проти їхнього режиму[7] аж до загибелі від самогубчого замаху в 2001 році.
Масуд походив з таджицької сім'ї, яка сповідувала мусульманство в його сунітській відміні та проживала протягом тривалого часу в долині Панджшер на півночі Афганістану. Він навчався на інженера в Політехнічному університеті Кабула в 1970-х роках, де був причетний до релігійного антикомуністичного руху, об'єднаного довкола провідного ісламіста Бурхануддіна Раббані. Масуд взяв участь у повстанні проти уряду Мохаммеда Дауда Хана, яке зазнало поразки[8]. Пізніше він приєднався до партійної структури під проводом Раббані «Джаміат-е Ісламі».
Після нападу СРСР на Афганістан він активно включився до партизанського руху, ставши провідним повстанським лідером афганських моджагедів, популярним у народі під прізвиськом «Панджширський лев» (شیر پنجشیر), завдяки його успішному протистоянню совєтам, яке зберегло Панджшерську долину від будь-якої тривалої окупації російськими військами.
Після виходу радянських сил, у 1992 році він був одним з підписантів Пешаварської угоди про мир і розподіл влади в посткомуністичній Ісламській державі Афганістан[9]. Шах Масуда призначили міністром оборони, а також головнокомандувачем урядових військ. Його війська намагались втримати конкуруючі угруповання ополченців на чолі з Ґульбуддіном Хекматіаром та інших польових командирів від надмірного застосування сили проти цивільного населення Кабула, яке страждало від тривалих обстрілів міста ракетами[10], а також пізніше від насильств з боку талібів, які тримали Кабул в облозі від січня 1995 року. Кабул у той час пережив запеклі бої і обстріли, в яких загинуло принаймні 60 тис. мирних мешканців[11][12].
Після здобуття талібами стратегічної переваги в 1996 році Масуд, який був прихильником поміркованішої форми ісламу, аніж таліби[13], став до лав збройної опозиції, доки не був змушений тікати до Куляба в Таджикистані, по дорозі підірвавши стратегічний тунель Саланг, щоб затримати наступ талібів.
В останні 5 років своєї боротьби він був військовим і політичним лідером Об'єднаного ісламського фронту порятунку Афганістану, або Північного альянсу, який до 2000 р. утримував під своїм контролем від 5 до 10 % території Афганістану. У 2001 році він відвідував Європу, де пробував переконати депутатів Європейського парламенту вплинути на Пакистан, щоб він припинив підтримку талібів. Він також просив надати афганським громадянам гуманітарну допомогу, щоб вони могли вижити в скрутних умовах під владою талібів[14]. На Масуда був вчинений замах (останній з багатьох інших) двома вбивцями з «Аль-Каїди» 9 вересня 2001 року, замовлений особисто самим лідером Аль-Каїди Усамою бін Ладеном[15]. Через два дні в Сполучених Штатах відбулися напади 11 вересня, які врешті-решт спонукали НАТО у спілці з іншими країнами під керівництвом США вторгнутися до Афганістану, в якому збройні сили Масуда виступали на боці західних держав. Північний альянс зрештою виграв двомісячну війну в грудні 2001 року, усунувши Талібан від влади.
Про Масуда побутувала думка як про одного з найбільш ефективних партизанських лідерів 20-го століття. Його порівнювали з Йосипом Броз Тіто, Хо Ші Міном і Че Ґеварою[16]. Масуда посмертно визнали Національним героєм, що було закріплено указом президента Хаміда Карзая після усунення талібів від влади. День загибелі Масуда 9 вересня є національним днем його пам'яті, і відзначається як «День Масуда»[17]. Його послідовники називають його Амер Сагіб-е Шахід (آمر صاحب شهید), що можна перекласти як «(наш) загиблий командир»[18][19]. У 2021 році він був посмертно нагороджений медаллю у Франції[20] і того ж року нагороджений найвищою відзнакою Таджикистану.[21]
Однак інші також вважають його військовим злочинцем[22][23][24].