Ален Кюні

Ален Кюні (фр. Alain Cuny; 12 липня 1908, Сен-Мало — 16 травня 1994, Париж) — французький актор театру, кіно та телебачення.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кюні.

Ален Кюні
фр. Alain Cuny
Ім'я при народженні	фр. René Xavier Marie Alain Cuny
Народився	12 липня 1908(1908-07-12)[1][2][…] Сен-Мало[1]
Помер	16 травня 1994(1994-05-16)[1][2][…] (85 років) Париж, Франція[1]
Поховання	Сіврі-ла-Форе
Громадянство	Франція
Діяльність	кіноактор, сценарист, кінорежисер, актор, режисер
Роки діяльності	з 1941
IMDb	nm0192490
Ален Кюні у Вікісховищі

Життєпис

Рене Ксав'є Марі Ален Кюні (повне ім'я актора) народився 12 липня 1908 року в Сен-Мало в родині адвоката Альбера Кюні і Маргарити Соді. Був вихований строгою тіткою, у якої прожив більшу частину дитинства в приморському місті Бусе. З юності захоплювався живописом. 1923 року вступив до Національної вищої школи красних мистецтв у Парижі. Тоді ж почав створювати декорації та плакати для театру та кіно (у тім числі до таких фільмів як «Безрадісний провулок» Пабста та «Грибіш» Жака Фейдера). Серед його знайомих були Андре Бретон, Антонен Арто, Робер Деснос, П'єр Реверді, Жорж Брак та Пабло Пікассо.

1938 року почав вивчати акторську майстерність, вступивши до театральної студії Шарля Дюллена. Вперше знявся в кіно 1939 року. На театральній сцені з 1941 року. Визнання принесла роль Жиля у фільмі Марселя Карне «Вечірні відвідувачі» (1942), де він зіграв разом з Арлетті.

Після Другої світової війни Кюні став сподвижником Жана Вілара, приєднавшись до його Національного народного театру. Брав участь у Авіньйонському фестивалі, де грав у п'єсах Шекспіра, Жана Ануя, Сартра, Піранделло та Поля Клоделя. Разом з тим знімався як у французькому, так і в італійському кіно. 1950 року зіграв одну з головних ролей у фільмі Курціо Малапарте «Заборонений Христос». Працював з Мікеланджело Антоніоні («Дама без камелій») та Фелліні («Солодке життя»). 1956 року зіграв Клода Фролло у фільмі «Собор Паризької богоматері» Жана Деланнуа.

1960 року підписав Маніфест 121-го в підтримку боротьби Алжиру за незалежність.

1962 року одружився з Марі-Бланш Гудічеллі. Пара розлучилась 1969 року. Того ж року знявся в «Сатириконі Фелліні». 1974 року зіграв роль Маріо в фільмі Жуста Жакена «Еммануель» за романом Еммануель Арсан. У 1970-х та 1980-х багато грав у театрі, знімався у Франческо Розі та Годара. 1988 року зіграв у фільмі «Каміла Клодель» роль батька Каміли, за яку був номінований на премію Сезар як найкращий актор другого плану. 1992 року зіграв свою останню роль у фільмі «Повернення Казанови»^[3].

Ален Кюні помер 16 травня 1994 року у Парижі в 85-річному віці. Похований у місті Сіврі-ла-Форе, де проживав.

Вибрана фільмографія

Рік		Українська назва	Оригінальна назва	Роль
1942	ф	Вечірні відвідувачі	Les Visiteurs du soir	Жиль
1952	ф	Червоні сорочки	Camicie rosse	Буено
1959	ф	Заборонений Христос	Il Cristo probito	Антоніо
1953	ф	Дама без камелій	La signira senza camelie	Лоді
1956	ф	Собор Паризької богоматері	Notre-Dame de Paris	Клод Фролло
1958	ф	Коханці	Les Amants	Анрі Турньє
1960	ф	Солодке життя	La Dolce Vita	Штайнер
1963	ф	Бананова шкірка	Peau de banane	Ерве Бонтан
1969	ф	Чумацький Шлях	La Voice lactee	чоловік в мантії
1969	ф	Сатирикон Фелліні	Fellini — Satyricon	Ліке
1970	ф	Люди проти	Uomini contro	генерал Леоне
1972	ф	Аудієнція	L'Udienza	американський папа
1972	ф	Майстер і Маргарита	Il Maestro e Margherita	Воланд
1974	ф	Не чіпайте білу жінку!	Touche pas a la femme blanche	вождь Сидячий Бик
1974	ф	Еммануель	Emmanuelle	маркіз Маріо Серджині
1975	ф	Ясновельможні трупи	Cadaveri eccellenti	суддя Расто
1979	ф	Христос зупинився в Еболі	Cristo si è farmato a Eboli	барон Нікола Ратунно
1987	с	Спрут 3	La Piovra 3	Ніколо Антінарі
1988	ф	Каміла Клодель	Camille Claudel	Луї-Проспер Клодель
1992	ф	Повернення Казанови	Le Retour de Casanova	маркіз

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #134838858 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.

   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. Internet Broadway Database — 2000.

   d:Track:Q31964
3. Alain Cuny. IMDb (англ.). Архів оригіналу за 5 вересня 2020. Процитовано 24 липня 2020.

Посилання

• Ален Кюні на сайті IMDb (англ.)