Італійське королівство (Священна Римська імперія)
держава, яка існувала в V—XI сторіччях в Італії / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Італійське королівство (Священна Римська імперія)?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Італійське королівство (лат. Regnum Italiae або лат. Regnum Italicum; італ. Regno d'Italia; нім. Reichsitalien) — одне із складових королівств Священної Римської імперії, разом із Німецьким, Богемським та Бургундським королівствами. Спочатку королівство охоплювало значні частини північної та центральної Італії. Його первісною столицею до XI століття була Павія.
Італійське королівство лат. Regnum Italiae лат. Regnum Italicum італ. Regno d'Italia нім. Reichsitalien | |||||||||||
Васальне королівство | |||||||||||
| |||||||||||
Італійське королівство у складі Священної Римської імперії в 1000 р | |||||||||||
Столиця | Павія (принаймні до 1024) | ||||||||||
Державний устрій | Васальне королівство | ||||||||||
Історія | |||||||||||
- Засновано | 963 | ||||||||||
- Ліквідовано | 1806 | ||||||||||
| |||||||||||
|
Історія Італії | |
---|---|
| |
Стародавній світ | |
Доісторична Італія | |
Етруски (XII—–VI ст. до н.е.) | |
Велика Греція (VIII—–VII ст. до н.е.) | |
Стародавній Рим (VIII ст. до н.е. — V ст. н.е.) | |
Остготське королівство (V—VI ст.) | |
Середньовіччя | |
Середньовічна Італія | |
Італія під владою Візантії (VI—VIII ст.) | |
Лангобардське королівство (568—774) | |
Середньовічне Італійське королівство | |
Іслам та нормани у південній Італії | |
Морські республіки та Італійські міста-держави | |
Новий час | |
Італійський ренесанс (XIV—XVI ст.) | |
Італійські війни (1494—1559) | |
Італія у нові часи (1559—1814) | |
Рісорджименто (1815—1861) | |
Нова історія | |
Італійське королівство (1861–1945) | |
Італія у Першій світовій війні (1914—1918) | |
Фашизм та колоніальна імперія (1918—1945) | |
Італія в Другій світовій війні (1940—1945) | |
Новітня історія Італії (1945—теперішній час) | |
Свинцеві роки (1970-і—1980-і) | |
Окремі теми | |
Історичні держави Італії | |
Військова історія Італії | |
Економічна історія Італії | |
Генетична історія Італії | |
Виборча історія | |
Історія моди в Італії | |
Поштова історія | |
Залізнична історія | |
Історія грошей в Італії | |
Історія музики в Італії | |
Портал «Італія»
|
У 773 році Карл Великий, король франків, перетнув Альпи, щоб вторгнутися в королівство лангобардів, яке охоплювало всю Італію, за винятком Римського дуката, Венеційської республіки та візантійських володінь на півдні півострова. У червні 774 року королівство розпалося, і франки стали господарями Північної Італії. Південні області залишалися під контролем лангобардів, оскільки Беневенське герцогство було перетворено на значною мірою незалежне Беневентське князівство. Карл Великий назвав себе королем лангобардів і в 800 році був коронований імператором у Римі. Члени династії Каролінгів продовжували правити Італією до повалення Карла Товстого в 887 році, після чого вони ненадовго повернули собі престол у 894–896 роках.
У 951 році король Німеччини Оттон I, уже одружений з королевою Італії Аделаїдою, вторгся в королівство і коронувався в Павії. Він продовжив шлях до Риму, де він був коронований імператором 7 лютого 962 року. Союз корон Італії та Німеччини з коронами так званої «Римської імперії» виявився стабільним. В 1032 році до цього союзу була додана Бургундія і в XII столітті для нього став використовуватися термін «Священна Римська імперія». З 961 року імператор зазвичай також був королем Італії та Німеччини, хоча іноді імператори призначали своїх спадкоємців правити в Італії, а іноді італійські єпископи та дворяни обирали власного короля на противагу королю Німеччини. Відсутність італійського монарха в Середньовіччі призвела до швидкого зникнення центрального уряду, але ідея про те, що Італія була королівством у складі Імперії, залишилася, і імператори часто намагалися нав’язати свою волю італійським містам-державам. Війни між гвельфами та гібелінами, антиімперіалістичними та імперіалістичними фракціями відповідно, були характерними для італійської політики в XII-XIV століттях. Ломбардська ліга була найвідомішим прикладом цієї ситуації; хоч і не був оголошеним сепаратистським рухом, він відкрито заперечував претензії імператора на владу.
Століття між приниженням в Каноссі в 1077 році і Венеційським договором 1177 року призвело до утворення міст-держав, незалежних від німецького імператора. Серія війн у Ломбардії з 1423 по 1454 рік зменшила кількість конкуруючих держав в Італії. Наступні сорок років були відносно мирними в Італії, але в 1494 році півострів був захоплений Францією, після чого розпочались півстолітні Італійські війни між Французьким королівством та Габсбурзькою імперією.
Після імперської реформи 1495–1512 рр. Італійське королівство відповідало територіям, що не входили до імперських округів і знаходились на південь від Альп. Юридично імператор підтримував інтерес до них як до номінального короля та сюзерена, але «уряд» королівства складався лише з повноважних представників, яких імператор призначив представляти його, та тих губернаторів, яких він призначив керувати своїми італійськими державами. Тим не менш, 250-300 менших феодалів Reichsitalien часто зверталися до імперських судів і юрисдикцій для врегулювання конфліктів з видатними князями[1].
Правління Габсбургів у кількох частинах Італії тривало в різних формах, але завершилося кампаніями французьких революціонерів у 1792–1797 роках, коли за підтримки Наполеона на місцевому рівні було створено ряд сестринських республік, які потім об’єдналися в Італійську республіку під його головуванням. У 1805 році Італійська республіка стала Італійським королівством з Наполеоном як новим королем. Ця держава була розпущена з падінням правління Наполеона в 1814 році.