Історія Львівського університету
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Львів був столицею Галичини, а отже у ньому відбувалися різні політично–суспільні процеси та зміни. Усі події галицького життя стосувалися безпосередньо Львівського університету: професорсько-викладацького складу, їх оточення та усю академічну спільноту.
Спочатку у Львові у 1586 р. діяла братська школа. Згодом у 1608 р. єзуїти тут відкрили свою середню школу — колегію, а у 1661 році король Ян II Казимир видав декрет, що надавав єзуїтській колегії гідність Академії та титул університету[1][2]. Саме цю дату вважають роком заснування Львівського університету. Проте ця процедура була зроблена без погодження з усіма королівськими інституціями й сенат не ратифікував королівський декрет. Лише у 1758–1759 рр. польський король Август III та папа римський Климент XIII підтвердили статус вищої школи[1].
Після того, як у 1772 р. Галичина увійшла до складу імперії Габсбургів та було скасовано діяльність католицьких чернечих орденів, Академія отримала будівлю монастиря та костелу тринітаріїв, де у 1784 році було організовано бібліотеку[1][3].
Даний навчальний заклад наприкінці ХІХ–на початку XX століття був центром боротьби за національну школу. Відомо, що після розпаду Австро-Угорської імперії, Галичина була захоплена Польщею. Міністерство освіти Польщі вже 18 листопада 1918 р. спеціальним розпорядженням оголосило, що бере Львівський університет під свою опіку, і присвоїло йому ім’я польського короля Яна Казимира[1][2].