Ігла (ПЗРК)

«Ігла» (індекс ГРАУ — 9К38; за класифікацією НАТО — SA-18 Grouse) — радянський переносний зенітно-ракетний комплекс, призначений для ураження низьколетючих вертольотів і літаків, на зустрічних й паралельних курсах в умовах впливу природних та штучних теплових перешкод.

Ця стаття про переносний зенітно-ракетний комплекс. Про інструмент див. Голка.

Ігла
Тип	Переносний зенітно-ракетний комплекс (ПЗРК)
Походження	СРСР
Історія використання
На озброєнні	1983-досі
Історія виробництва
Виробник	КБМ
Вартість одиниці	$ 60,000-80,000 (в 2003)
Характеристики
Вага	10,8 кг
Довжина	1,574 м
Діаметр	72 мм
Боєголовка	1,17 кг з 390 г вибухівки
Механізм детонації	contact and grazing fuzes
Двигун	твердопаливний ракетний двигун
Операційна дальність	5,2 км
Практична межа	3,5 км
Швидкість	800 м/с (макс.), Число Маха близько 2,3
Система наведення	two color infrared
Ігла (ПЗРК) у Вікісховищі

Комплекс прийнятий на озброєння 1983 року.

Історія

Розробка принципово нового комплексу почалася в Коломні 1971 року. Головним розробником ПЗРК «Ігла» (9К38) було визначено КБМ МОП СРСР (головний конструктор — С. П. Непобідимий), а теплова ГСН створювалася ЛОМО МОП СРСР (головний конструктор ГСН — О. А. Артамонов).

Головна мета полягала в тому, щоб створити ракету з кращою стійкістю до заходів протидії та вищою бойовою ефективністю, аніж комплекси попереднього покоління типу «Стріла».

Бойове застосування

Російсько-українська війна

Докладніше: Війна на Сході України

За час збройного протистояння Російська Федерація доправила декілька десятків комплексів «Ігла» проросійським бойовикам.^[1][2] З їх допомогою було збито кілька вертольотів та літаків Збройних сил України, зокрема Іл-76 в Луганському аеропорту^[3].

4 березня 2022 року в боях за Чернігів на околицях міста за допомогою ПЗРК «Ігла-1» 1985 року випуску Сергій Чижиков став першим, хто збив новітній багатоцільовий надманеврений винищувач четвертого покоління Су-35 (вартість якого 40-65 млн доларів США)^[4].

22 травня 2022 року поблизу міста Попасна збройними силами України з ПЗРК «Ігла» було збито російський Су-25, яким керував льотчик із вищим званням — генерал-майор у відставці 63-річний Канамат Боташев^[5].

На початку липня 2022 року 101 ОБрО ГШ ЗСУ поширила фото збитої крилатої ракети. Військові стверджували, що розрахунок з ПЗРК «Ігла» зміг збити російську ракету Х-22, що летіла на Київ^[6].

У вересні 2022 бомбардувальник СУ-34 збили ССО України «Іглою» в одному з районів виконання завдань.^[7]

Оператори

«Ігла» перебуває на озброєнні армії України, країн, що входили до складу СРСР, а також з 1994 року експортується у понад 30 держав.

Ігла-1E (SA-16)

•  Ангола
•  Вірменія
•  Болгарія
•  Хорватія
•  Куба
•  Еквадор
•  Фінляндія — під назвою ItO 86 — використовувались раніше
•  Грузія
•  Угорщина
•  Іран
•  Ірак
•  М'янма
•  Північна Корея — місцевого виробництва
• Перу
•  Польща
•  Росія
•  Словаччина
•  Словенія
•  Сербія — місцевого виробництва
•  СРСР — передано країнам наступникам
•  Сирія
•  Україна
•  Боснія і Герцеговина — 20 штук
•  ОАЕ
• В'єтнам

Згори ракета ПЗРК «Ігла», її пускова труба і рукоятка управління. Внизу елементи ПЗРК «Ігла-1» — ракета і пускова труба

Ігла (SA-18)

•  Вірменія
•  Білорусь
•  Бразилія
•  Болгарія
•  Камерун — використовувалась Армією Камеруну
•  Єгипет
•  Еритрея
•  Фінляндія — під назвою ItO 86 — використовувались раніше
•  Грузія
•  Угорщина
•  Індонезія
•  Індія
•  Іран
•  Казахстан
• Північна Македонія
•  М'янма
•  Малайзія
•  Мексика — Мексиканський морський флот
•  Марокко
•  Монголія
• Перу
•  Росія
•  Сінгапур — Сингапурські повітряні війська
•  Сербія
•  Шрі-Ланка
•  Словаччина
•  Південна Корея
•  СРСР Сирія — Сирійська Арабська республіка, ГДР
•  Таїланд

•  Венесуела
• В'єтнам
•  Зімбабве

Ігла-С (SA-24)

Країни-оператори «Ігла-С» (SA-24)

•  Бразилія
•  Іран — можливо отримали після громадянської війни 2011 року і у Лівії.
•  Лівія — є фото докази, що авто зі змонтованими двійниками Ігли були на озброєнні Лівійської Армії під час Громадянської війни у Лівії 2011 року, починаючи з березня 2011. 482 Ігли-С були імпортовані з Росії в 2004. Деякі з них не були пораховані наприкінці війни і могли перейти до Ірану.^[8][9][10]

•  Словенія
•  Венесуела

Можливі

•  Індія — компанія Рособоронекспорт брала участь у міжнародному тендері на постачання систем протиповітряної оборони малого радіуса дії (VSHORAD) для індійської армії, який розпочався ще в 2012 році. Передбачалось постачання близько 5000 одиниць за $1,5 млрд. Попри те, що РОЕ запропонувала найнижчу вартість (за тендер змагались також Saab із ПЗРК RBS-70 NG та компанія MBDA з ПЗРК Mistral), вона може програти тендер через небажання передавати технології та через технічні збої зброї на випробуваннях^[11].