Офіційні мови Європейського Союзу
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Офіційні мови Європейського Союзу — мови, що є офіційними при діяльності Європейського Союзу. Наразі, 24 мови рівноправно використовуються та визнані офіційними мовами Європейського Союзу. Англійська, французька та німецька мають вищий статус «процедурних» мов Європейської комісії (тоді як Європейський парламент приймає всі офіційні мови як робочі мови). Раніше ірландська мала нижчий статус «домовної мови», перш ніж в 2007 році була переведена на офіційну та робочу, хоча б до 2022 р. вона тимчасово дерогувалась як робоча мова через труднощі у пошуку кваліфікованих перекладачів. Три процедурні мови — це ті, що використовуються в повсякденній роботі установ ЄС. Позначення ірландської мови як «мови договору» означало, що лише договори про Європейський Союз були перекладені на ірландську, тоді як правові акти Європейського Союзу, прийняті відповідно до договорів, не повинні бути. Люксембурзька та турецька (які мають офіційний статус відповідно у Люксембурзі та на Кіпрі) є єдиними двома офіційними мовами держав-членів ЄС, які не є офіційними мовами ЄС.
Уповноважений Верховної Ради з захисту державної мови Тарас Кремінь заявив, що зараз Україна веде перемовини з європейською асоціацією мовних інституцій. У підсумку Київ зможе отримати асоційоване членство до кінця 2021 року. Це посилить українські позиції на міжнародній арені, а також сприятиме перспективному застосуванню української мови як обов'язкової у країнах ЄС.[1]