Норвезька мова
скандинавська мова, державна мова Норвегії / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Норвезька мова?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Норвезька мова (норв. norsk) — мова з північної підгрупи германських мов, індо-європейської сім'ї мов, якою розмовляють у Норвегії[1]. Норвезькі діалекти разом із шведськими та данськими діалектами утворюють континуум, у якому виникає феномен асиметричної взаємної зрозумілості (люди, які знають норвезьку, легше розуміють мови своїх скандинавських сусідів)[2]. Також норвезьку вважають однією з найпростіших мов для вивчення для тих, хто вільно володіє англійською[3].
Норвезька мова | |
---|---|
norsk | |
Поширення норвезької мови: Мова більшості
Мова меншості | |
Поширена в | Норвегія |
Регіон | Європа |
Носії | 4,8 млн. |
Місце | 115 |
Писемність | на основі латиниці |
Класифікація |
|
Офіційний статус | |
Офіційна | Норвегія |
Регулює | Рада з питань норвезької мови |
Коди мови | |
ISO 639-1 |
no — норвезька nb — букмол nn — нюношк |
ISO 639-2 |
nor — норвезька nob — букмол nno — нюношк |
ISO 639-3 |
nor — норвезька nob — букмол nno — нюношк |
SIL | nor, nob, nno |
Історично норвезька мова найближча до фарерської та ісландської мов. Однак завдяки значному впливу данської мови і деякому впливу шведської, норвезька мова близька також і до цих мов. Сучасніша класифікація розміщує норвезьку мову разом з данською та шведською в групу материкових скандинавських мов, на відміну від острівних скандинавських мов.
Через певну географічну ізоляцію окремих районів Норвегії існують значні розбіжності в лексиці, граматиці й синтаксисі серед діалектів норвезької. Також протягом сторіч письмовою мовою Норвегії була данська, внаслідок цього вони мають схожу орфографію.
Згідно з законодавством й урядовою політикою, у країні є дві офіційні форми норвезької мови — букмол (bokmål, букв. «книжкова мова») та нюношк (nynorsk, букв. «новонорвезька»). Формально кажучи, обидва варіанти письмової мови є еквівалентними та мають рівні права відповідно до Закону про використання мови в державних установах 1980 року[4]. На практиці нюношку віддають перевагу лише близько 10% носіїв цієї мови[5], хоча більшість місцевих різновидів мови передаються на письмі набагато краще[6]. На це впливають нелінгвістичні проблеми, пов’язані зі сприйняттям обох форм письмової мови самими норвежцями, а також їхнє походження — у той час як букмол, заснований на датській, процвітав переважно в містах, нюношк, який має більш питомо норвезьке походження, пов'язаний переважно з сільською місцевістю. Необхідно зазначити, що це розділення, яке провокувало дискусії в суспільстві, суттєво впливало на норвезьку політику протягом тривалого часу[7].