Іспанська імперія
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Іспанська імперія (ісп. Imperio Español) іноді називають Іспанська монархія (іспанська Monarquía Hispánica) або Католицька монархія (іспанська Monarquía Católica)[1][2][3] була колоніальною імперією, яка існувала між 1492 і 1976[4][5]. Складалася з територій і колоній підконтрольних Іспанії в Європі, Північній і Південній Америки, Африки, Азії і Океанії. На піку своєї могутності, вона була однією з найбільших імперій у світовій історії. Це сталося під час Доби великих географічних відкриттів. Іспанська імперія стала однією з перших глобальних імперій. Вона існувала з 15-го століття до отримання її африканськими володіннями незалежності наприкінці 20-го століття. Іспанія утворилася наприкінці 1480-х у єдину монархію, від шлюбу католицьких королів (ісп. los Reyes Catolicos): королеви Кастилії Ізабели і короля Арагону Фернандо. Правління було окремим, але внутрішня і зовнішня політика була скоординованою. У 1492 вони завершили Реконкісту Іберійського півострова після Гранадської битви проти ісламських маврів. Приєднання Гранади до королівства Кастилії і Арагону завершило об'єднання Іспанії. У тому ж році Христофор Колумб очолив іспанську дослідницьку експедицію на захід через Атлантичний океан, що призвело до відкриття Америки і початку колонізації Нового Світу.
ісп. Imperio Español Іспанська імперія | |||||
| |||||
| |||||
Столиця | Толедо (1492—1561) Мадрид (1561—1601) Вальядолід (1601—1606) Мадрид (з 1561) | ||||
Релігії | католицизм | ||||
Форма правління | Монархія | ||||
Історія | |||||
- Засновано | 1492 | ||||
- Ліквідовано | 1976 | ||||
|
У 16 столітті, іспанці заселили острови Карибського басейну і конкістадори незабаром повалили місцеві імперії — ацтеків і інків на материковій частині Північної та Південної Америки. Пізніше експедиції заснували імперію, яка простягалася від сучасної Канади в Північній Америці до південного краю Південної Америки, включаючи Фолклендські острови або Мальвінських островів. Іспанська навколосвітня експедиція стартувала на чолі з Фернаном Магелланом в 1519 році, а була завершена Хуаном Себастьян Елькано в 1522 році, який дослідив вперше західний маршрут до Азії, а також землі Далекого Сходу, Гуам, Філіппіни та прилеглі острови. Під час Золотої доби, Іспанська імперія мала у своєму складі Нідерланди, Люксембург, Бельгію, більшу частину Італії, частину Німеччини, частину Франції, території в Африці, Азії і Океанії, а також значні площі в Північній і Південній Америки.
Наприкінці 16 і на початку 17 століть, морські експедиції в пошуках Terra Australis відкрили острови Піткерн, Маркізькі, Тувалу, Вануату, Соломонові острови і Нової Гвінеї в південній частині Тихого океану, які були оголошені володіння іспанської корони, але не були приєднанні. Деякі з європейських володінь Іспанією було втрачено через війну за іспанську спадщину в 1713 році, але Іспанія зберегла свої колонії поза Європою. 1741 року, через перемогу над Англією в Картахенській битві у сучасній Колумбії іспанська гегемонія в Америці була продовжена до 19-го століття. Наприкінці 18 століття, іспанські експедиції на північному заході Тихого океану досягли Канади і Аляски, в результаті було засновано поселення на острові Ванкувер і відкрито декілька архіпелагів і льодовиків.
Французька окупація Іспанії в 1808, на чолі з Наполеоном І тимчасово відрізало її від американських колоній, і ріст рухів за незалежність 1810—1825, призвело до створення низки нових незалежних іберо-американських республік в Південній та Центральній Америці. Куба, Пуерто-Рико, й Іспанська Ост-Індія, продовжувала залишатися під іспанським контролем до кінця 19 століття, коли велика частина цих територій була приєднана до США після іспансько-американської війни. Решта островів у Тихому океані було продано Німеччині в 1899 році.
До початку 20 століття у Іспанії тільки залежні володіння в Африці, а саме Іспанська Гвінея, Іспанська Сахара і Іспанське Марокко. Іспанія надала незалежність Марокко в 1956, Екваторіальній Гвінеї в 1968. Коли Іспанія відмовилася від Іспанської Сахари в 1976, колонія була анексована Марокко і Мавританією спочатку, і повністю Марокко в 1980 році, хоча згідно з рішеннями Організації Об'єднаних Націй Західна Сахара все ще технічно знаходиться під іспанською адміністрацією. Сьогодні, Канарські острови і два анклави на півночі африканського узбережжя, Сеута і Мелілья, є адміністративними підрозділами Іспанії.