Самодержавство (рос. Самодержавие) — форма автократії (згодом абсолютної монархії), що існувала у Московії та Російській імперії[1]. Може означати державний лад, що існував з 2-ї пол. XV ст. до лютого 1917 або характеристику влади московського великого князя, царя, згодом — російського імператора.
Опис
У широкому сенсі поняття самодержавства є синонімічним поняттю феодально-абсолютистської влади, уособленої монархом. Проте феодальний абсолютизм мав різні історичні прояви за умов різних країн. У процесі формування централізованої феодальної держави Московії відповідний термін «самодержавство» почали використовувати для позначення влади царя, а з утворенням Російської імперії — як загальне визначення влади імператора. Прикметно, що титул царя був прийнятий на Московії практично одночасно із запровадженням в офіц. вжиток терміна «самодержавець» (рос. самодержец).
Першим, хто офіційно прийняв іменування «самодержавець», був великий князь московський Іван III Васильович. У такий спосіб прагнули довести те, що московський великий князь (згодом — цар, імператор) виконував роль наступника та політичного спадкоємця візантійських імператорів, або імператорів ромеїв. Важливим є те, що термін «самодержавець» є, по суті, відтворенням частини грецькомовного титулу візантійських імператорів — автократор. На думку багатьох російських дослідників ХІХ — поч. ХХ ст., прийняття московськими правителями іменування «самодержавець» знаменувало звільнення від довготривалої політичної залежності від Золотої Орди.
Активне використання терміна «самодержавство» й похідних від нього почалося за часів правління Петра I. Про самодержавство йшлося в маніфесті Анни Іванівни, виданому з приводу її сходження на престол, а також у наказі Катерини II. У Зводі законів Російської імперії, виданому за часів правління Миколи I, самодержавний характер влади імператора був відображений у багатьох положеннях. Так, уже в першій статті констатувалося, що «Імператор Всеросійський є монархом самодержавним і необмеженим». Із кінця ХІХ ст. відповідні терміни набули широкого вжитку в політичному, юридичному та побутовому лексиконах. Сам титул монарха, що був визначений в Основних Законах, містив слова «Імператор і Самодержавець Всеросійський».
Вважалося, що поняття самодержавства засвідчує особливі характеристики влади саме московського правителя. Тому за цими характеристиками його відрізняли від інших феодальних монархів. У цьому контексті М. Палієнко відзначав, що «самодержавство означає не абсолютизм, необмежену владу, а ідею верховенства і повноту прав непохідної від когось влади монарха». За словами вченого, імператор був носієм «усіх верховних повноважень державної влади», а влада інших суб'єктів виступала похідною від його волі. У зв'язку з викладеним самодержавний монарх характеризувався як носій «верховної влади» за власним правом, за фактично політичною «особистою потугою». Свідченням таких його якостей вважали, зокрема, те, що в процесі коронації всеросійських імператор, на відміну від інших монархів Європи, сам покладав на себе корону та брав регалії (скіпетр і державу). Відповідна потуга імператора розглядалася як одне із джерел його влади.
Як на інше джерело влади імператора вказували на Божу волю. Зокрема, в Основних Законах всеросійський імператор характеризувався як «Монарх Божою ласкою». При цьому важливу роль визнавали за релігійно-моральним підґрунтям самодержавства. З одного боку, згідно з положеннями Основних Законів імператор визначався «верховним захисником і охоронцем догматів панівної віри». З другого — сама російська православна церква до таких догматів відносила покірність владі імператора і, по суті, освячувала всі прояви самодержавства.
Див. також
Примітки
Джерела
Література
Посилання
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
