Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Філософія буденної мови — школа в філософії неопозитивізму, яка вважає, що труднощі традиційного філософського підходу виникають через непорозуміння між філософами, які спотворюють або забувають ті значення, які слова мають у повсякденному вжитку.
Типово цей підхід критикує філософське «теоретизування», протиставляючи йому ретельний аналіз того, як звучить звичайна буденна мова. Іноді філософію буденної мови називають оксфордською школою, оскільки вона асоціюється з професурою Оксфордського університету середини 20 століття: у першу чергу Джоном Остіном, а крім нього Гілбертом Райлем, Г. Гартом та Пітером Стросоном. Пізній Людвіг Вітґенштайн теж належав до прихильників буденної мови, перебуваючи за межами оксфордського середовища. До наступного покоління прихильників школи належать Стенлі Кейвелл та Джон Серль.
Філософія буденної мови склалася як противага переконанню аналітичної філософії про ключову роль мови при розв'язанні філософських проблем. Відповідно, аналітичну філософію іноді називають філософією ідеальної мови.
Це незавершена стаття з філософії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.