Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Святи́тель Фо́тій (XIV ст. — 2 червня 1431) — Митрополит Київський і всієї Русі (1408/1420-1431), грек родом з Пелопонесу; призначений Патріархом Константинопольським, жив у Москві і не був визнаний господарем Руси Вітовтом, під патронатом якого Київсько-Литовським Митрополитом був поставлений Григорій Цамблак (1415–1420). Щойно по смерті Цамблака вся Київська Митрополія опинилася під керівництвом Фотія, володіючи яким він сприяв посиленню впливів московського великого князя і зміцненню влади Московії перед Руссю і Литвою.
Фотій | ||
| ||
---|---|---|
1408 — 1431 | ||
Церква: | Константинопольська православна церква | |
Попередник: | Кипріан | |
Наступник: | Герасим | |
Діяльність: | священник | |
Народження: | XIV ст. Монемвасія | |
Смерть: | 2 червня 1431 Київ | |
Похований: | Успенський собор (Москва) | |
Фотій був родом з Пелопоннеського міста Монемвасії (Мальвазії).
Ще підлітком він поступив у монастир і був пострижеником старця Акакія, великого подвижника (згодом Митрополита Монемвасійського). 1408 року, коли Фотій знаходився в Константинополі з дорученням від Митрополита, постало питання про заміщення Руської кафедри після кончини Святителя Кипріана (†1406). Вибір Патріарха Матфія (1397-1410) ліг на Фотія, відомого своєю вченістю і святістю життя.
1 вересня 1408 року Святитель Фотій був возведений у сан Митрополита і через рік прибув до Русі. Півроку провів у Києві (вересень 1409 — лютий 1410), упорядковуючи справи південних єпархій Руської Церкви, що входили тоді до складу Великого князівства Литовсько-Руського. Святитель грек, що було не уперше, взявся неприйнятної для русинського духівництва ідеї, що престол митрополита — чільне місце церковного життя Русі — не може міститися в питомій Київській землі. Русинське духівництво все більше поліпшувало стосунки з християнами Католицької Церкви, й, головне, утримувало владу перед іншими осередками Ортодоксальної Церкви, які набули широкий вплив і нову силу через тісні зв'язки з Ордою в 13-14 столітті. За прикладом подібних попередників, висвячених передусім на Київську митрополію, що перенесли своє місцеперебування до Владимира у Заліссі (а потім в Москву), у день Великодня 1410 року грек Фотій прибув до Московської резиденції, де місто застав в упадку, а митрополиче господарство в злиднях.
Охрестив у Слуцьку в 1420 році майбутнього останнього Великого київського князя Симена Олельковича[1]. 22 роки святитель ніс служіння Предстоятеля Руської Церкви. За умов воєн, міжусобиць, грабіжницьких набігів татар він, як й його попередники, мався дбати за духовне життя, матеріальну забезпеченість і благоустрій храмів, але особливо зручної йому Московської кафедри, зацікавлений у владі, де його підтримували місцеві єрархи. Добробут Церкви дозволяв Фотію надавати допомогу Константинопольському Патріархату, що перебував тоді у скруті, укріплювати його статус, сам же - здобував прихильність.
Вороги не раз намагалися перешкодити церковному служінню Фотія. Навесні 1410 року, коли святий Фотій прибув з Москви до Володимира, хан Єдигей, який розорив за два роки до того Владимирську землю, здійснив новий похід з метою захопити в полон самого митрополита. Татарські загони швидко узяли Владимир. Але напередодні, не підозрюючи про небезпеку, святитель виїхав у заміський Святоозерський монастир. Коли татари почали наздоганяти його, він сховався в невеликому селищі, оточеному непрохідними болотами, на річці Сеньзі. Не зумівши захопити митрополита, розлючені татари пограбували Владимир і Успенський кафедральний собор. Ключар собору Патрікей зазнав страшних тортур і прийняв мученицьку кончину від татар, але не відкрив місце, де заховав церковні святині й скарби.
Намаганнями митрополита Фотія 1420 року була скасована потужна Литовська Митрополія, встановлена стараннями Великого князя Руси Олександра-Вітовта для південних і західних православних єпархій на противагу Московським опонентам у боротьбі за церковну владу. Того ж року святитель відвідав злучені єпархії і привітав паству учительним посланням після смерті потужного Київського митрополита Григорія Цамблака.
20 квітня 1430 року святий Фотій за переказами був сповіщений ангелом про майбутню кончину і мирно помер у вказаний йому час, у день свята Положення Ризи Пресвятої Богородиці, 2 липня 1431 року.
Мощі святителя були знайдені 1471 року. В Оружейній палаті Московського кремля зберігаються два саккоси митрополита Фотія.
Кмітливий і високоосвічений грек, залишив багато повчань і послань. Велике богословське значення мали його контраргументи проти єресі стригольників. Зусиллями Святителя єресь припинила своє існування 1427 року. Важливими церковно-історичними джерелами є складені святим Фотієм «Чин обрання і возведення у сан єпископа» (1423), «Повчання про важливість священного сану і обов'язки священнослужителів», а також «Духовний заповіт», де розповідається про його життя. Великою справою святителя було також укладання під його керівництвом «Спільноруського літописного зведення» (біля 1423 року).
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.