Тичина Павло Григорович
український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Тичина Павло?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Павло́ Григо́рович Тичи́на (11 [23] січня 1891(18910123)[4], Піски, Щаснівська волость, Козелецький повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія, нині — Бобровицька міська об'єднана територіальна громада, Ніжинський район, Чернігівська область, Україна[5][6][7] — 16 вересня 1967, Київ, Українська РСР, СРСР) — український радянський поет, перекладач, публіцист, політик, громадський та державний діяч доби УНР та УРСР. Старший брат Євгена Тичини.
Павло Григорович Тичина | ||||
---|---|---|---|---|
Ім'я при народженні | рос. Павел Григорьевич Тычинин Павло Григорович Тичинін | |||
Народився | 11 (23) січня 1891[1] Піски, Щаснівська волость, Козелецький повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія[1] | |||
Помер | 16 вересня 1967(1967-09-16)[2][3] (76 років) Київ, Українська РСР, СРСР | |||
Поховання | Байкове кладовище | |||
Громадянство | Російська імперія УНР СРСР | |||
Діяльність | поет, перекладач, публіцист, літературознавець | |||
Alma mater | Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана і Чернігівська духовна семінарія | |||
Мова творів | українська | |||
Роки активності | 1906-1967 | |||
Жанр | вірш, поема, нарис, оповідання | |||
Magnum opus | «Сонячні кларнети», «Сковорода» | |||
Членство | СП СРСР, НАН України, Болгарська академія наук і ВАПЛІТЕ | |||
Партія | КПРС | |||
Батько | Тичина Григорій Тимофійович | |||
Мати | Савицька Марія Василівна | |||
Автограф | ||||
Нагороди | ||||
| ||||
Тичина Павло Григорович у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Роботи у Вікіджерелах | ||||
Новатор поетичної форми. Директор Інституту літератури АН УРСР (1936—1939, 1941— 1943). Голова Верховної Ради УРСР двох скликань (1953—1959), депутат Верховної Ради УРСР 1—7-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 2—5-го скликань. Член ЦК КПУ (1952—1967). Міністр освіти УРСР (5 березня 1943 — 7 серпня 1948). Академік АН УРСР (1929). Член-кореспондент Болгарської академії наук (1947). Лауреат Сталінської премії (1941), лауреат Шевченківської премії (1962). Кавалер п'яти орденів Леніна. Разом з Ліною Костенко та Іваном Драчем був номінантом на Нобелівську премію з літератури. Автор слів Гімну Української РСР.