![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/8/87/%25D0%25A2%25D0%25B0%25D1%2580%25D1%2585%25D0%25B0%25D0%25BD%25D0%25BA%25D1%2583%25D1%2582%25D1%2581%25D0%25BA%25D0%25B8%25D0%25B9_%25D0%25BC%25D0%25B0%25D1%258F%25D0%25BA.jpg/640px-%25D0%25A2%25D0%25B0%25D1%2580%25D1%2585%25D0%25B0%25D0%25BD%25D0%25BA%25D1%2583%25D1%2582%25D1%2581%25D0%25BA%25D0%25B8%25D0%25B9_%25D0%25BC%25D0%25B0%25D1%258F%25D0%25BA.jpg&w=640&q=50)
Тарханкут (мис)
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Тарханкут (крим. Tarhan Qut) — мис на однойменному півострові у Західному Криму. Розташований в північно-західній частині Тарханкутського півострова в районі сіл Кара-Аджи (Оленівка), Джан-Баба (Мар'їне) та селища Акмечит (Чорноморське).
Тарханкут | |
![]() | |
Країна | ![]() |
Регіон | Автономна Республіка Крим / Євпаторійський район |
Акваторії, що омивають | Чорне море |
Координати | 45°20′52″ пн. ш. 32°29′46″ сх. д. |
![]() |
Клімат мису Тарханкут помірно жаркий, посушливий. Сухість степового повітря пом'якшується завдяки природному зволожуванню морем. Сонячних днів 280 на рік.
На мисі майже відсутній ґрунтовий покрив і вапняки, з яких він складається, виходять безпосередньо на поверхню. Між скелями де-не-де трапляються зарості чагарників — барбарису, шипшини, глоду, чи клапті трави. Оскільки річок, промислових об'єктів чи портів навколо нема, то вода дуже прозора. Прямовисні білі скелі мису в поєднанні з блакитною, прозорою водою моря створюють характерний та дуже гарний пейзаж мису. Висота узбережжя в середньому близько 6 метрів, але біля Джангуля досягає і 40-60 метрів заввишки. Берегова лінія мису порізана невеликими скелястими бухтами, іноді з важкодоступним виходом до моря, а до деяких з них дістатися можна тільки плавом. Під водою величезна кількість тунелів, гротів і печер, різноманітних за формою та протяжністю.
На мисі Тарханкут розташований стародавній маяк висотою 42 м, споруджений з білого інкерманського вапняку в 1816 році, який став не тільки морським, але і береговим орієнтиром. Зараз в ньому відкрито музей старих якорів. За даними випробувань Тарханкутського маяка, що відбулися в середині XIX століття, його світло було помітно за 23 км від берега. Коли ж море вкривав туман спрацьовувала звукова пневматична сирена, яку було чути за 11 км від берегу. Про всяк випадок передбачалося, що сигнали з маяка можна було подавати і подвійним ударом налаштованого для цього дзвону. Тоді інтервал між такими ударами становив три хвилини.
Найвідомішими місцями Тарханкуту є Великий і Малий Атлеш. Мис Великий Атлеш являє собою сорокаметрову арку з печерами і гротами. В урочищі Малий Атлеш хвилі моря пробили у товщі мису 80-ти метровий тунель і висотою 8 метрів. Саме в цьому районі знімалися такі фільми як «Людина-амфібія», «Пірати ХХ століття» та багато інших. За Великим Атлеші знаходиться «Чаша кохання» — природний басейн діаметром 15 і глибиною 4 метри, що нагадує велику джакузі.