Стецько Ярослав Семенович
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Яросла́в Семе́нович Стецько́ (19 січня 1912, м. Тернопіль[1], Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія нині Україна — 5 липня 1986, Мюнхен, Баварія, Федеративна Республіка Німеччини) — український політичний та військовий діяч, активний діяч ОУН, один із ідеологів та провідників українського націоналізму, третій голова ОУНР, перший голова Антибільшовицького блоку народів. З 1941 р. — перший заступник провідника ОУН(б) Степана Бандери та один з найближчих його соратників. Разом з Бандерою був автором Акту відновлення Української Держави 30 червня 1941 р., після чого став головою правління відновленої Української Держави. У 1942–1944 рр. перебував у німецькому концтаборі Заксенгаузен. Після визволення керував Антибільшовицьким блоком народів, був головою Проводу ОУН(б). Чоловік Ярослави Стецько.
Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (жовтень 2022) |
Ярослав Семенович Стецько | |
---|---|
Голова та Керівник Ресорту Соціальних Реформ | |
30 червня 1941 — липень 1941 | |
Попередник | посада запроваджена |
Наступник | посада скасована |
3-й Голова ОУНР | |
1968 — 1986 | |
Попередник | Степан Ленкавський |
Наступник | Василь Олеськів |
1-й Голова АБН | |
1946 — †5 липня 1986 | |
Попередник | посада щойно заснована |
Наступник | Ярослава Стецько |
Народився | 19 січня 1912(1912-01-19) Тернопіль, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина нині Україна |
Помер | 5 липня 1986(1986-07-05) (74 роки) Мюнхен, Баварія, Федеративна Республіка Німеччина |
Похований | Вальдфрідгоф |
Відомий як | політик |
Країна | Австро-Угорщина |
Національність | українець |
Alma mater | Ягеллонський університет |
Політична партія | ОУНР |
Батько | Стецько Семен Павлович |
Мати | Теодозія Чубата |
У шлюбі з | Стецько Ярослава Йосипівна |
Рідня | Володимир Чубатий |
Брати | Стецько Омелян Семенович |
Релігія | греко-католик |
Відповідно до українського законодавства може бути зарахований до борців за незалежність України у ХХ сторіччі.[2]