Собор Святого Юра
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Архикатедра́льний собо́р Свято́го Ю́ра[1][2][3] (давніше катедральна церква Святого Юрія[4]) у Львові — собор Галицької митрополії УГКЦ, до 1817 при монастирі чину Василіян, бароково-рококовий монументальний архітектурний ансамбль з виразними національними рисами (1744–1762), вважався головною святинею українських греко-католиків, до побудови Патріаршого собору Воскресіння Христового в Києві.
Архикатедральний собор Св. Юра | |
---|---|
49°50′19″ пн. ш. 24°00′47″ сх. д. | |
Тип споруди | собор |
Розташування | Україна, Львів |
Архітектор | Бернард Меретин |
Скульптор | Іван Георгій Пінзель |
Засновник | Атанасій Шептицький |
Початок будівництва | 1744 |
Кінець будівництва | 1762 |
Стиль | бароко-рококо |
Належність | УГКЦ |
Єпархія | Львівська архієпархія УГКЦ |
Стан | пам'ятка архітектури національного значення України |
Адреса | м. Львів, Площа Святого Юра, 5 |
Епонім | Юрій (Георгій) Змієборець |
Покровитель | Юрій (Георгій) Змієборець |
Собор Святого Юра у Вікісховищі |
Розташований на Святоюрській горі, за адресою: площа Святого Юра № 5. Висота над рівнем моря — 321 метр[5].
З 1998 року Собор разом із Ансамблем історичного центру Львова належить до Світової спадщини ЮНЕСКО. Власне собор є частиною комплексу: барокового собору (1745–1770) з дзвіницею (дзвін з 1341), рококової з класицистичними портиками митрополичої палати (1761–1762), будинків капітули, тераси з двораменними сходами, ажурної огорожі довкола соборового подвір'я з двома брамами в подвір'ї (1771) та мурів, що обводять капітульні будинки і митрополичі сади (1772).
Багатовікову архітектурну історію Святоюрського монастиря умовно можна поділити на два великі періоди відповідно до історії його головної споруди. Перший період тривав майже півтисячоліття — від початків чернечої оселі приблизно до середини XVIII століття, — завершився руйнацією старого храму. Другий період розпочався з будівництва нового собору, яке згодом стало новою точкою відліку в цілеспрямованому формуванні майбутнього ансамблю. Завершився він у XIX столітті, коли з'явилася остання з існуючих нині будівель.
У давніших джерелах — Катедральний храм Святого Юрія[6].