Світ як воля та уявлення
книга / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Світ як воля та уявлення (нім. Die Welt als Wille und Vorstellung) — центральний твір німецького філософа Артура Шопегауера. Перше видання побачило світ у 1818 році, хоча й датоване 1819-им. Друге двотомне видання вийшло в 1844-му: перший том містив відредагований текст першого видання, а другий -- коментарі до нього. Третє, розширене видання з'явилося в 1859-му, за рік до смерті автора. У 1948-му відбулася публікація скороченого тексту під редакцією Томаса Манна.
Автор | Артур Шопенгауер |
---|---|
Назва мовою оригіналу | Die Welt als Wille und Vorstellung |
Країна | Німеччина |
Мова | німецька |
Тема | Метафізика |
Жанр | нон-фікшн[d] |
Видано |
|
У 1813-му Шопенгауер подав дисертацію «Про чотиристоронні корені принципу достатньої підстави» і йому було присвоєно докторський ступінь у Єнському університеті. Наступну зиму він провів у Веймарі, а надалі жив у Дрездені, де у 1816-му надрукував трактат «Про зір та кольори». Наступні кілька років Шопенгауер трудився над своєю основною працею. Він стверджував, що твір ставить перед собою мету передати «одну єдину думку» з різних кутів зору. Свою філософію він виклав упродовж чотирьох розділів, присвячених епістемології, онтології, естетиці та етиці. За цими чотирма розділами додатком слідує «Критика філософії Канта».
Шопенгауер виходить з трансцедентального ідеалізму Канта і стверджує, що світ, який оточує людей, світ постору й часу світ причинності, існує тільки як уявлення (Vorstellung), залежне від суб'єкта пізнання, а не як світ, який можна було б вважати річчю в собі, тобто незалежно від того, як він уявляється розуму суб'єкта. Знання про об'єкт є тільки знанням про феномени, а не знанням про самі речі. Шопенгауер ідентифікує річ у собі, внутрішню сутність усього як волю — сліпе, несвідоме безцільне пручання, позбавлене знання, поза простором та часом, і вільне від множиннсті. Тож світ як уявлення є об'єктивізацією волі. Естетичні відчуття на коротку мить звільняють людину від рабства волі, яка є причиною страждання. Справжнє визволення від життя, стверджує Шопенгауер, досягається повним аскетичним запереченням волі жити. Шопенгауер відзначає згоду по суті між його філософією, платонізмом та філософською основою староіндійських Вед.
«Світ як воля та уявлення» є вершиною філософської думки Шопенгауера, решту життя він провів, уточнюючи, прояснюючи та поглиблюючи ідеї, викладені в цьому творі, без будь-яких суттєвих змін. Перше видання зустріли майже повсюдною мовчанкою. Друге видання 1844 року теж не зуміло привабити до себе читачів. Тоді в посткантіанській класичній філософії домінували ідеалісти, перед усім Гегель, якого Шопенгауер обзивав шарлатаном. Тільки з виходом «Парерги та Параліпомени» у 1851 році почалося визнання, що так довго барилося прийти.