Loading AI tools
Військово-політичний блок країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону, що існував з 1955 по 1977 року З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Організація Договору Південно-Східної Азії | |
---|---|
Абревіатура | СЕАТО (англ. SEATO) |
Тип | міжурядовий воєнний союз |
Засновано | 8 вересня 1954 |
Розпущено | 30 червня 1977 |
Країна | Таїланд |
Штаб-квартира | Бангкок, Таїланд |
Місце діяльності | Південно-Східна Азія |
Членство | 8 держав
Не члени, перебувають під захистом СЕАТО 3 держави
|
Офіційні мови | |
Бюджет | Разом: US$1.236 трильйона |
Вебсайт: seato.int | |
Організація Договору Південно-Східної Азії у Вікісховищі |
СЕАТО (англ. SEATO, фр. OTASE), Організація Договору Південно-Східної Азії (англ. South-East Asia Treaty Organization, фр. Organisation du Traité de l 'Asie du Sud-Est, тай. องค์การสนธิสัญญาป้องกันภูมิภาคเอเชียตะวันออกเฉียงใต้, бенг. সিয়াটো, в'єт. Tổ chức Hiệp ước Đông Nam Á), або Манільський пакт (англ. Manila Pact) — військово-політичний блок країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону, що існував з 1955 по 1977 року.
Головним чином створений для блокування подальших комуністичних захоплень у Південно-Східній Азії, SEATO зазвичай вважається невдалим, оскільки внутрішні конфлікти та суперечки перешкоджали загальному використанню військ SEATO; однак культурні та освітні програми, що фінансуються SEATO, залишили тривалий вплив у Південно-Східній Азії. SEATO було розпущено 30 червня 1977 після того, як багато членів втратили інтерес і вийшли.
Договір колективного захисту Південно-Східної Азії (Договір Південно-Східної Азії, англ. Southeast Asia Collective Defense Treaty), або Манільський договір (Манільський пакт) про створення організації СЕАТО підписаний 8 вересня 1954. 2 грудня 1954 ратифікаційну грамоту вніс Таїланд. 1 лютого 1955 його ратифікував Сенат США, а 4 лютого підписав Президент США. У підсумку, 19 лютого 1955 ратифікаційні грамоти внесли всі інші країни, які підписали документ, проте офіційно організація СЕАТО з'явилася в 1956.
У 1959 у СЕАТО з'явилися свої прапор та емблема.
Девіз СЕАТО: єдність, мир, прогрес (англ. Unity, Peace, Progress).
В СЕАТО входили:
Партнерами СЕАТО по діалогу були:
Середній розмір внесків до цивільного та військового бюджетів між 1958 і 1973[1]:
Генеральні секретарі СЕАТО:
Ім'я | Країна | Від | До |
---|---|---|---|
Пот Сарасін[en] | Таїланд | 5 вересня 1957 | 22 вересня 1958 |
Вільям Ворт[en] (в.о.) | Австралія | 22 вересня 1957 | 10 січня 1958 |
Пот Сарасін[en] | Таїланд | 10 січня 1958 | 13 грудня 1963 |
Вільям Ворт[en] (в.о.) | Австралія | 13 грудня 1963 | 19 лютого 1964 |
Контхі Суфамонгкхон[de] | Таїланд | 19 лютого 1964 | 1 липня 1965 |
Хесус М. Варґас[en] | Філіппіни | 1 липня 1965 | 5 вересня 1972 |
Сунтхорн Хонгладаром[th; de] | Таїланд | 5 вересня 1972 | 30 червня 1977 |
Блок підтримав втручання США в війну у В'єтнамі, але вже незабаром після початку активного втручання (1965) в організації стали виявлятися ознаки кризи, пов'язаної із загостренням протиріч між її учасниками, а пізніше почався процесом ослаблення міжнародної напруженості.
З моменту підписання договору зацікавленість Франції постійно зменшувалася — з 1965 перестала брати участь у сесіях Ради, потім відмовилася від участі у військовій діяльності СЕАТО, а в 1973 заявила про припинення з 30 червня 1974 фінансової участі в організації, таким чином остаточно покинувши лави її членів.
Зацікавленість у членстві Великої Британії в СЕАТО була більшою, однак стала знижуватися після надання незалежності Малайї в 1957, створення в 1963 з Малайї, Сінгапуру, Сабаху (Північного Борнео) та Сараваку Федерації Малайзії, але, особливо, після індонезійсько-малайзійського конфлікту 1963—1966.
Окрім спільної військової підготовки, країни-учасниці SEATO працювали над покращенням спільних соціально-економічних питань[2]. Така діяльність контролювалася Комітетом інформації, культури, освіти та трудової діяльності СЕАТО і стала одним із найбільших успіхів СЕАТО.[2]
Хоча державний секретар Джон Фостер Даллес вважав SEATO важливим елементом зовнішньої політики США в Азії, історики вважають Манільський пакт провалом, і цей пакт рідко згадується в підручниках з історії[3].
На початку 1970-х постало питання про розпуск організації. Пакистан вийшов у 1973 після того, як Східний Пакистан відокремився і став Бангладеш 16 грудня 1971[4]. Південний В'єтнам зазнав поразки у війні та був анексований Північним В'єтнамом, а Франція припинила фінансову підтримку в 1975[5], і рада SEATO погодилася на поступове припинення діяльності організації[6]. Після останнього навчання 20 лютого 1976 організація була офіційно розпущена 30 червня 1977 під час адміністрації Картера[5]. Незважаючи на розпуск СЕАТО, його основний договір про колективну оборону залишається в силі[7].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.