Рудниковий підйом

Рудниковий підйом (рос. рудничный подъем, англ. mine hoisting, winding; нім. Schachtförderung) — сукупність засобів для переміщення (підйому, спуску) вантажів і людей між пристовбурним двором шахти і земною поверхнею. Основа рудникового підйому — піднімальна установка зі скіпами (клітями). Інша назва — шахтний підйом.

Історія

Перша рудникова підйомна машина з'явилася з виникненням гірничої справи. Перші рудничні підйомні пристрої мали примітивну конструкцію у вигляді дерев'яного коловорота з вертикально або горизонтально розташованим барабаном, що приводиться в рух мускульною силою людей або тварин (кирати), а пізніше гідравлічної енергією.

З появою парових двигунів шахтна підйомна машина докорінно змінюється, досягаючи високого ступеня технічної досконалості.

1891 році встановлюється перша електрична підйомна машина, ознаменувавши нову епоху в розвитку рудникових підйомних машин. Удосконалення електричних підйомних машин особливо інтенсифікувалося з початку XX століття і продовжується досі.

Установки шахтного підйому

Установки шахтного підйому розрізняють:

За призначенням:

• головні (для підйому корисної копалини, а також породи на поверхню);

• допоміжні (для підйому і спуску людей і різних вантажів);

• прохідницькі (при проходженні та поглибленні стволів шахти);

• інспекторські або аварійні (для ревізії стовбура і підйому людей в аварійних випадках).

За типом підйомних посудин:

• Клітьові — з кліттю;
• Скіпові — зі скіпом;
• Баддяні — з баддею.

За врівноваженням маси підйомних канатів:

• неврівноважені;
• статично урівноважені;
• динамічно врівноважені.

За типом органів навивки підйомного каната:

• з постійним радіусом навивки (циліндричні барабани, шківи тертя);
• зі змінним радіусом навивки (біціліндроконічні барабани).

Див. також

• шахта
• копер

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.