Романізація (культурна)
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Романіза́ція (англ. Romanization; від лат. Romanus, «римський»), або Латиніза́ція (англ. Latinization) — процес культурної асиміляції Стародавнім Римом підлеглих народів (італіків, кельтів, іберів, германців, даків, греків, берберів, фінікійців, юдеїв тощо). Тривала від VI ст. до н.е. до V ст. н.е., від часів постання Римської Республіки до падіння Римської імперії. Відбувалася у провінціях. Особливо інтенсивно проходила в Середземномор'ї (Італія, Іспанія, Галлія, Сицилія, Сардинія, Корсика, Балеарські острови). Супроводжувалася запровадження на підлеглих територіях римських колоній та римського права, а з ним — римської культури: латини, звичаїв, побуту, техніки, мистецтва, архітектури тощо. З III століття важливим чинником романізації стало надання римського громадянства вільному населенню імперії, а з IV ст. — поширення християнства. Внаслідок романізації утворилася європейська універсальна культурна спільність, в межах якої постали держави романських та романізованих германських народів. У пізньоримській та італійській історіографії процес романізації сприймався як цивілізаційна місія Риму серед варварів.