Розсіл

Розсі́л, розсі́льні во́ди — природні або штучні водні розчини з концентрацією солей понад 50 г/л (за Володимиром Вернадським).

Не плутати з Розсіл (їжа).

Опис

Служать сировиною для хімічної промисловості, використовуються в бальнеологічних цілях. За ступенем мінералізації виділяють слабкі (до 140 г/л), міцні (140–270 г/л) та дуже міцні (понад 270 г/л) розсоли. Згідно з класифікацією природних вод за хімічним складом виділяють 4 основні генетичні типи розсолів: хлоркальцієвий, хлормагнієвий, сульфатно-натрієвий і гідрокарбонатно-натрієвий. У термодинамічних умовах Землі тільки розсоли хлоркальцієвого типу мають глобальне поширення, інші — тільки локальний розвиток.

Практично всі генетичні типи розсолів залучаються у промислову переробку для вилучення різноманітних хімічних продуктів: каустичної і кальцинованої соди, бури, мірабіліту і тенардиту, NaCl, магнезиту, MgO, Mg, калійних солей, а також Br, I, В, Li та інших мікроелементів. В Україні відомі випадки утворення розсолів в зонах вилуговування соленосних відкладів (Донбас, Прикарпаття) і місцях розвантаження по розломах (долина р. Самари та ін.). Генезис підземних розсолів дискусійний, але, найімовірніше, він визначається як екзогенними, так і ендогенними чинниками.

Види ропи

За хімічним складом ропу озер розділяють на 3 типи: карбонатну, сульфатну і хлоридну. Концентрація і склад ропи можуть коливатися залежно від гідрометеорологічних умов в різні пори року і впродовж багатьох років. У ропі постійно відбуваються також різні хімічні процеси, що ведуть до зміни сольового складу.

Застосування

Ропу використовують на грязьових курортах для ванн у вигляді самостійного курсу лікування або в комплексі з грязелікуванням.

Історія

Уривок із праці Георга Агріколи De Re Metallica (1556 р.), який присвячений опису різноманітних мінералізованих вод та видобутку з них солей с Середньовіччі:

Води джерел необхідно випробовувати для виявлення в них тих або інших розчинів. Оскільки вони вельми різні за смаком, особливу увагу при цьому зварич звертає на наступні шість їх родів: сольові, з яких виварюють сіль; содові, з яких добувають соду; галунні, з яких отримують галуни; купоросні, з яких вилучають залізний купорос; сірчисті, з яких дістають сірку; бітумінозні, з яких добувають бітум і які розпізнають за їх кольором. Морська вода, за своїми властивостями вельми подібна до джерельної солоної води, проводиться в неглибокі вмістища і, випаровуючись під дією сонця, сама обертається на сіль. Точно так само солона вода деяких озер, що випаровується під променями літнього сонця, перетворюється на сіль. Зрозуміло, людині діяльній і уважній належить це помітити й отримати з цього вигоду, так само сприяти при цьому отриманню загальної користі.

Див. також

Література

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.