Рамон-Беренгер IV

Рамон-Беренгер IV (кат. Ramon Berenguer IV; бл. 1114 — 6 серпня 1162) — барселонський граф (1131—1162). Граф Жирони, Узони та Сарданьї , Рібагорси, володар Арагону. Представник Барселонського дому. Учасник Реконкісти. Народився у Родезі, Окситанія. Син Рамона-Беренгера III. Чоловік арагонської королеви Петроніли. Шляхом шлюбу створив арагонсько-барселонську державу. Помер у Борго-Сан-Дальмаццо, П'ємонт, Італія. Прізвисько — Святий. Також — Раймунд-Беренгарій (лат. Raymundus Berengarius).

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Рамон-Беренгер.

Рамон-Беренгер IV кат. Ramon Berenguer IV
Рамон-Беренгер IV
Граф Барселонський
19 серпня 1131 — 6 серпня 1162
Народження:	1114(1114) Родез, Окситанія
Смерть:	6 серпня 1162(1162-08-06) Борго-Сан-Дальмаццо, П'ємонт
Поховання:	Santa Maria de Ripolld
Країна:	Барселонське графство
Релігія:	римо-католик
Рід:	Барселонська
Батько:	Рамон-Беренгер III
Мати:	Дульса I (графиня Провансу)
Шлюб:	Петроніла Арагонська
Діти:	Дульса Арагонська, Альфонсо ІІ, Peter of Barcelonad, Berenguer of Barcelonad, Санчо (граф Провансу)[1] і Раймон Беренгер III[1]
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

19 серпня 1131 року Рамон-Беренгер IV успадкував Барселонське графство від свого батька Рамона-Беренгера III.

11 серпня 1137 в Уесці Рамон-Беренгер IV одружився з 2-річною Петронілою Арагонською (однак повна церемонія була проведена у 1150 у Льєйді). Король Арагону шукав союзників у конфлікті з Альфонсом VII Кастильським, який хотів поширити свою владу на весь Іберійський півострів. 13 листопада 1150 року Раміро II відмовився від трону, передавши владу своїй донці, а насамперед її чоловікові. За угодою короля Арагону та графа Барселони їхні нащадки повинні були бути суверенами обох територій. За угодою навіть якби Петроніла й не народила дитини, Арагонське королівство перейшло б під управління барселонськими графами. Обидві території залишалися автономними, зі своїми правами та привілеями. Спільне королівство було федерацією.

Після об’єднання Арагону та Каталонії Рамон-Беренгер IV залагодив конфлікт з Альфонсо VII не без допомоги своєї сестри, дружини короля Кастилії Баранґели. Завдяки цій угоді християнські королівства Піренейського півострова змогли направити свої сили на реконкісту. 1148 року Рамон-Беренгер IV відвоював у маврів Туртозу, роком пізніше Фрагу та Льєйду. 1153 року було здобуто важливу стратегічну фортецю Сюрану, чим закінчилася реконкіста Каталонії (у межах кордонів Автономної області Каталонія). Нові завоювання було затверджено міжнародним договором з Кастилією 1151 року у місті Тудилен (ісп. Tudilén або Tudején).

У 1144-1157 роках був регентом Провансу.

Помер у П'ємонті, залишивши владу своєму синові Рамон-Беренгеру V, який змінив своє ім’я на Альфонса ІІ Арагонського.

Сім'я

Мав позашлюбного сина Беренгера, архієпископа Нарбонни, який згодом став єпископом Льєйди. Від дружини Петроніли мав шістьох дітей:

Дружина: Петроніла (1136—1173) — королева Арагону (1137—1164).

• Діти:
  • Альфонс II Арагонський, король Арагону,
  • Дульса (1160—1198) — арагонська інфанта ∞ Саншу І, португальський король.
  • Педро, граф Сарданьї, Каркассона та Нарбонни,
  • Елеонора,
  • Педро, граф Провансу, знаного як Рамон-Беренгер III Прованський,
  • Санса, граф Русільйону та Провансу.

Примітки

1. Lundy D. R. The Peerage

   d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824

Джерела

• Riley-Smith, Jonathan (1991). Atlas of the Crusades. New York: Facts on File.
• Villegas-Aristizabal, Lucas (2009), "Anglo-Norman involvement in the conquest of Tortosa and Settlement of Tortosa, 1148-1180", Crusades 8, pp. 63–129.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Рамон-Беренгер IV

• Усі монархії світу^{[недоступне посилання з липня 2019]} (рос.)