Піскови́к[1] або піщаник[2] — осадова гірська порода, що складається з зерен піску, зцементованого глинистим, кременистим та іншим матеріалом.
 | ||||
| Загальні відомості | ||||
|---|---|---|---|---|
| Мінеральний склад | кварц, польовий шпат, слюда, Важкі мінерали, bioclastd і lithoclastd | |||
| Генезис | Осадова гірська порода, уламкового походження | |||
| Ідентифікація | ||||
| Структура | середньоуламкова | |||
| Текстура | шарувата | |||
|
| ||||
 Пісковик у Вікісховищі | ||||
Загальна характеристика
Пісковики поділяють на грубозернисті (1–0,5 мм), середньозернисті (0,5–0,25 мм), дрібнозернисті (0,1–0,05 мм). За складом пісковики поділяють на: кварцові, кварцово-польовошпатові, кварцово-глауконітові, глинисті, вапнисті, гіпсоносні. Пісковик може бути різного кольору, але переважає сірий, жовтувато-сірий або білий, рідше червонуватий. Густина пісковику 2250—2670 кг/м³; пористість 0,69–6,70 %; водопоглинання 0,63–6,0 %; границя міцності на стиснення 30–266 МПа. При метаморфізмі пісковик переходить у кварцит. Кварцові пісковики і кварцити мають вогнетривкість 1700—1770 °С. Найбільші родовища пісковиків і кварцитів зосереджені в зонах передових прогинів геосинкліналей. Докембрійські і палеозойські кварцити і кварцитові пісковики утворюють потужні пластові тіла.
Різновиди пісковику
Розрізняють:
- пісковик гетерогенний, пісковик поліміктовий, пісковик полігенний (неоднорідний за складом пісковик, алевроліт, складений уламковими зернами різних гірських порід — магматичних, осадових, метаморфічних і різних мінералів);
- пісковик гіпсовий (пісковик, який складається головним чином з уламків гіпсу слабко зцементованих глинистою речовиною; рідкісний; виникає головним чином у пустелях та напівпустелях поблизу виходів сульфатних порід);
- пісковик давній червоний (стратиграфічний термін, означає відклади девону, виділені в Англії у 1840 р. Мурчісоном — це потужні континентальні відклади червоних і жовтих пісковиків, часто шаруватих, іноді спостерігається перешарування з зеленими вапняковистими сланцями, місцями з конгломератами);
- пісковик кварцитоподібний (масивна осадова гірська порода, яка складається з кварцових уламкових зерен міцно зцементованих кварцом, халцедоном або опалом; зовні схожий з кварцитом);
- пісковик оболовий (пісковик, який містить велику кількість залишків раковин Obolidae; залягає в основі ордовика на території Естонії, Латвії та Литви, різні горизонти кембрію);
- пісковик олігоміктовий (пісковик, який складається головним чином з уламкових зерен двох мінералів, які дають йому назву, наприклад, кварц-полевошпатовий, ґлауконіт-кварцовий тощо);
- пісковик опокоподібний (пісковик, який має базальний гомогенний або неясномікроґлобулярний опаловий цемент; зовнішньо схожий на опоку і відрізняється меншою густиною, твердістю, раковистим зламом, іноді містить залишки кременистих організмів);
- пісковик тонкозернистий (пісковик, складений кластогенними уламками розміром 0,1–0,15 мм; містить алевроліт, відповідає глибоким фаціальним зонам басейнів осадонакопичення, Марченко, 1962);
- пісковик тростинний (слюдистий, тонкозернистий — до 0,06–0,20 мм пісковик, що містить численні рослинні залишки; широко розповсюджений у середньоєвропейському тріасі, потужність 10–40 м; використовується як маркуючий горизонт);
- пісковик туфогенний (пісковик, який містить 50–90 % пірокластичного матеріалу);
- пісковик туфітовий (пісковик, представлений сумішшю пірокластичного і звичайного осадового матеріалу з переважанням останнього);
- пісковик ураноносний (пісковик, в якому вміст урану перевищує кларковий (2·10−4 %) на 2–3 порядки; має різний генезис; розповсюджений на плато Колорадо, США; уранове зруденіння епігенетичне).
- пісковик слюдистий — пісковик, який містить значну кількість лусочок слюди.
Пісковики в Україні
В Україні з давніх-давен пісковик широко використовували при спорудженні монументів, замків, храмів, палаців і садиб.
В Україні-Русі пісковик використовували для будівельних та ремісничих потреб. Зокрема відомі місця розробки канівських пісковиків Х–ХІІІ ст.
Найбільше відомішим був пісковик з-під Теребовлі Тернопільської області. За даними минулого століття плити теребовлянського пісковику були експортовані на схід і доходили аж до Китаю. У другій половині XIX ст. плитками теребовлянського пісковику викладають бруківку львівських вулиць.
В сучасній Україні основними районами поширення пісковиків є Донбас, Наддністрянщина, Поділля, Карпати. Пісковик широко використовують як місцевий будівельний камінь, а деякі з них є абразивним матеріалом (глухівські, трахтемирівські та ін.), сировиною для металургійної та інших галузей промисловості. Пісковик використовують для виготовлення динасу (вогнетривкої цегли, в складі якої близько 90 % кремнезему), як бутове каміння і щебінь.
На початку XXI ст. розробку пісковику найбільше проводять в Івано-Франківській, Тернопільській, Львівській областях. Використовують пісковик для будівництва, виготовлення монументів, брукованого покриття доріг, площ, доріжок.
Див. також
Примітки
Джерела
Література
Посилання
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
