Вільям Генрі Пікерінг

Вільям Генрі Пікерінг (англ. William Henry Pickering); 15 лютого 1858 — 17 січня 1938) — американський астроном.

Вільям Генрі Пікерінг
англ. William Henry Pickering
Народився	15 лютого 1858(1858-02-15)[1][2] Бостон, США
Помер	17 січня 1938(1938-01-17)[3][2] (79 років) або 16 січня 1938(1938-01-16)[4] (79 років) Мендвіл, Мідлсекс, Ямайка
Країна	США
Діяльність	астроном
Галузь	астрономія і астрофізика
Alma mater	Массачусетський технологічний інститут
Вчене звання	професор
Знання мов	англійська[5]
Заклад	Гарвардський університет і Массачусетський технологічний інститут
Членство	Американська академія мистецтв і наук
Брати, сестри	Едвард Чарлз Пікерінг
Автограф
Нагороди	премія Жуля Жансена (1909) премія Лаланда (1905) Член Американської академії мистецтв і наук[d]
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пікерінг.

Біографія

Народився 15 лютого 1858 року в Бостоні, молодший брат астронома Едварда Чарлза Пікерінга. В 1879 році закінчив Массачусетський технологічний інститут. В 1887 р. став професором астрономії Гарвардського університету, працював у Гарвардській обсерваторії, де директором був його брат, Едвард Чарлз Пікерінг. У 1924 р. пішов у відставку, продовжував спостереження на Ямайці.

Пікерінг займався візуальним і фотографічним вивченням планет та інших тіл Сонячної системи. Особливо привертав його увагу Марс. Пікерінг довів, що темні ділянки на цій планеті не є морями. Вів тривалі спостереження поверхні Місяця, які опублікував у роботі «Місяць» (The Moon, 1903) та низці інших. Дотримувався думки про наявність помітних змін місячного ландшафту, а за спостереженнями кратера Ератосфен навіть зробив висновок про існування там життя^[6][7]. Відкрив дев'ятий супутник Сатурна — Фебу — і встановив, що вона рухається в зворотному напрямку по відношенню до інших супутників (1899). Запропонував метод вимірювання швидкості метеорів за допомогою дзеркала, що обертається.

Пікерінг передбачав існування планет поза Нептуном, яких нараховував більше, ніж будь-який інший астроном: принаймні сім^[8][9]. 1919 року одну з них («планету O») невдало шукали в обсерваторії Маунт-Вілсон, і лише згодом виявилося, що на знімки дійсно потрапив новий транснептуновий об'єкт — Плутон^[8]. Його відкрили лише 1930 року в Ловеллівській обсерваторії; він перебував недалеко (6°) від положення, що відповідало орбіті, розрахованій для «планети O» Пікерінгом 1919 року (практично такою ж виявилася похибка передбачення Персіваля Ловелла). В деяких аспектах передбачення Пікерінга виявилося ближчим до істини, ніж у Ловелла, але його робота справила на астрономів слабше враження через велику кількість спрогнозованих планет, частий перегляд їх параметрів та неточний метод розрахунків^[9][8][10]. Згодом виявилося, що всі ці передбачення справдилися лише випадково^[11][10].

Пікерінг брав участь в організації станцій спостереження, які створювались Гарвардською обсерваторією по цілому світу — в Південній Каліфорнії, Перу, Південній Африці, на Ямайці. Керував встановленням телескопа в Ловеллівскій обсерваторії поблизу Флегстаффа (шт. Аризона).

Помер Пікерінг у Мандевілі на Ямайці 17 січня 1938 року.

На честь братів Пікерінгів названі кратери на Місяці^[12] і на Марсі^[13] та астероїд 784 Пікерінгія.

Примітки

1. SNAC — 2010.

   d:Track:Q29861311
2. Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с.

   d:Track:Q1264934d:Track:Q429032d:Track:Q18446d:Track:Q1789619
3. Bell A. Encyclopædia Britannica — Encyclopædia Britannica, Inc., 1768.

   d:Track:Q455d:Track:Q2846567d:Track:Q2743906
4. https://articles.adsabs.harvard.edu/pdf/1938PASP...50..122C
5. CONOR.Sl

   d:Track:Q16744133
6. Pickering, W. H. (1924). Eratosthenes, No. 6. Popular Astronomy. 32: 392—404. Bibcode:1924PA.....32..393P. Архів оригіналу за 25 вересня 2019. Процитовано 16 лютого 2016.
7. Moore, P. (1955). Life on the Moon?. Irish Astronomical Journal. 3 (5): 133—137. Bibcode:1955IrAJ....3..133M. Архів оригіналу за 25 вересня 2019. Процитовано 16 лютого 2016.
8. Hoyt W. G. (1976). W. H. Pickering's Planetary Predictions and the Discovery of Pluto. Isis. 67 (4): 551—564. doi:10.1086/351668. JSTOR 230561.
9. Littman M. Chapters 5, 6 // Planets Beyond: Discovering the Outer Solar System. — Dover Publications, 2004. — P. 68, 85–86. — ISBN 9780486436029.
10. Reaves G. The prediction and discoveries of Pluto and Charon // Pluto and Charon / A. Stern, D. J. Tholen. — University of Arizona Press, 1997. — P. 3–27. — ISBN 9780816518401. — Bibcode:1997plch.book....3R.
11. Standish, E. M. (1993). Planet X: No dynamical evidence in the optical observations. Astronomical Journal. 105 (5): 2000—2006. Bibcode:1993AJ....105.2000S. doi:10.1086/116575. Архів оригіналу за 29 грудня 2018. Процитовано 16 лютого 2016.
12. Pickering. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology Research Program.
13. Pickering. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology Research Program.

Література

• Колчинский И. Г., Корсунь А. А, Родригес М. Р. Пикеринг Уильям Генри // Астрономы (биографический справочник). — 2. — К. : Наукова Думка, 1977. Архів оригіналу.