Прибульці (фільм)

«Прибульці» (фр. Les Visiteurs) — французька комедія режисера Жана-Марі Пуаре. Було випущено продовження: «Прибульці 2: Коридори часу» (1998), «Прибульці 3: Взяття Бастилії» (2016), «Прибульці в Америці» (2001) — рімейк.

Прибульці
Les Visiteurs
Жанр	комедія фантастика
Режисер	Жан-Марі Пуаре
Продюсер	Ален Терзян
Сценарист	Крістіан Клав'є
У головних ролях	Жан Рено Крістіан Клав'є
Оператор	Жан-Ів Ле Мене
Композитор	Ерік Леві
Художник	Hugues Tissandierd
Кінокомпанія	StudioCanal
Дистриб'ютор	Gaumont і Netflix
Тривалість	107 хв
Мова	французька
Країна	Франція
Рік	1993
Кошторис	50 мл. франків
Касові збори	98 800 000 $
IMDb	ID 0108500
Наступний	Прибульці 2: Коридори часу
Прибульці у Вікісховищі

Сюжет

Франція, 1124 рік. Середньовічні діячі нерідко вдавалися до магії і чаклунства. Граф Годфруа де Монмірай, васал французького короля Людовика VI Товстого, повертаючись з бойового походу до своєї нареченої Френегонди, виявився зачарований спійманою по дорозі відьмою. В результаті Годфруа приймає свого тестя за ведмедя, що напав на Френегонду, і вбиває його стрілою з арбалету. Засмучена тим, що трапилося, Френегонда скасовує весілля. У надії виправити ситуацію Годфруа звертається за допомогою до великого чарівника Евсебіуса. Той відкриває коридори часу, щоб Годфруа зміг повернутися в момент, що передує трагедії і отримати можливість змінити хід подій. Але чаклун робить помилку в приготуванні чарівного зілля. В результаті Годфруа і його шахраюватий зброєносець Жакуй, випивши зілля, прибувають в 1992 рік.

Прибульці привертають увагу городян. В іншому часі їм все незрозуміло, здається ворожим, у всьому ввижаються підступи сатани. Осідлавши знайденого в полі коня, Годфруа вривається в найближчу церкву і попросивши притулку, намагається розібратися в тому, що трапилося. Священик по телефону повідомляє Беатріс де Монмірай про дивного незнайомця, та приїжджає, а після зустрічі з предком викликає поліцію. Приїхавши жандарми силою утримують Годфруа, який вже зрозумів по знайденому календарю, що потрапив в майбутнє. Остаточно зрозумівши ситуацію, що склалася, він приходить до висновку, що Беатріс — його далека правнучка. Беатріс в свою чергу пізнає в прибульцеві Юбера де Монмірая — свого кузена автогонщика, який зник безвісти. Видавши себе за Юбера, Годфруа слідує з нею в будинок Беатріс і її чоловіка-дантиста, Жана-П'єра Гуляра. Тим часом Жакуй знайомиться з бездомною дівчиною Жаннет, яка вирішила, що він і Годфруа — каскадери. Через зовнішню схожість Беатріс приймає Жакуя за брата Жак-Анрі Жакара, нащадка Жакуя. В даний час Жакар, будучи підприємцем, володіє замком де Монмірай, зробивши з нього дорогий готель. Годфруа намагається переконати Беатріс в тому, що насправді є її предком. Беатріс погоджується провести якийсь час з Годфруа в замку їх предків в надії, що це допоможе її кузену впоратися з амнезією. Вони розташовуються в номері, який колись був спальнею Годфруа. Він відкриває потайний вхід в каміні спальні, який веде до підвалу замку, де виявляється записка з адресою людини, яка знає про прибуття Годфруа в майбутнє. Ним є літній нащадок Евсебіуса. Старий дає Годфруа приготоване зілля для повернення назад і попереджає, що він і Жакуй повинні встигнути повернутися в свій час до півночі, інакше коридори часу закриються на наступні 30 років. Але Жакуй не має наміру повертатися, бажаючи залишитися жити в майбутньому і провести час з Жаннет. Жакар і сержант Жибон намагаються заарештувати Годфруа за заподіяний готелю збиток в результаті влаштованого Жакуєм з необережності погрому. Годфруа змушує Жакара і Жибона проковтнути усипляючі таблетки, після чого залишає їх в підвалі замку. Користуючись нагодою, Жакуй одягає в свій одяг Жакара. Годфруа заливає Жакару в рот зілля і допиває сам, після чого на очах у Беатріс відбувається переміщення в часі. Додатково до цього Жакуй продає частину вкрадених у покійного тестя Годфруа коштовностей в майбутньому. Дії Жакуя призводять до того, що коридори часу залишаються відкритими.

У ролях

• Крістіан Клав'є — Жакуй / Жакар
• Жан Рено — Граф Годфруа Де Монмірай
• Валері Лемерсьє  — Френегонда де Пуй / Беатріс Гуляр де Монмірай
• Крістіан Бюжо — Жан-Пьер Гуляр
• Ізабель Нанті — секретарка Едгара Берне
• Марі-Анн Шазель — Женнет Саркле
• Жерар Сеті — Едгар Брене
• Дідьє Пен — Король Франції Людовик VI Товстий
• Жерар Мережі — Едгар Берне
• П'єр Віаль — маг Еусебіус / монсеньйор Фердинанд
• Мюель Жан-Поль — старший сержант Жибон
• Аріель Семенофф — Жаклін
• Мішель Пейрелон — Едуард Берне
• Тара Гано — Відьма
• Франсуа Лаланд — Священик отець Ерве
• Дідьє Бенюро — Інтерн Бавен
• Жан-Люк Карон — Ганелон
• Анна Гейлор — Тібоде де Монфокон, мати Годфруа
• Ерік Аверлан — Товстий чернець
• Давид Габісонія — Метрдотель
• Патрік Бюржель — Герцог Фульберт де Пуй, батько Френегонди
• Пол Бенд — Король Англії і герцог Нормандський Генріх I

Музика

Музика до фільму написана Еріком Леві, лідером проекту «Era». У фільмі звучать композиції, написані Леві ще до заснування Era і ввійшли пізніше в його альбоми.

Див. також

• «Прибульці 2: Коридори часу»
• «Прибульці в Америці»
• Прибульці 3: Взяття Бастилії

Премії і номінації

• 1994 рік премія «Сезар»
  • Краща жіноча роль другого плану (Валері Лемерсьє)
• Номінації на премію «Сезар»
  • У 8 категоріях, в тому числі кращий фільм, краща режисерська робота і краща чоловіча роль (номінувалися Крістіан Клав'є і Жан Рено)

Посилання

• Прибульці на сайті IMDb (англ.)