Президент Української Народної Республіки в екзилі
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Президент Української Народної Республіки в екзилі — колишня офіційна посада українського уряду у вигнанні після Другої світової війни. Посада була реорганізована з посади голови директорії України.
Президент Української Народної Республіки в екзилі | |
---|---|
Тип | президент |
Номінує | Українська Національна Рада |
Термін каденції | рішення Української Національної Ради |
Твірний інструмент | Тимчасовий закон про реорганізацію Державного Центру Української Народної Республіки в екзилі |
Попередник | Голова директорії |
Створення | 10 липня 1948 |
Перший на посаді | Андрій Лівицький |
Останній на посаді | Микола Плав'юк |
Скасовано | 22 серпня 1992 |
Наступництво | Президент України |
Заступник | Віце-президент УНР в екзилі |
10 липня 1948 року було прийнято «Тимчасовий закон про реорганізацію Державного Центру Української Народної Республіки в екзилі» який був скоординований поміж різними українськими політичними організаціями. Андрій Лівицький який був головою Директорії був погоджений Українською Національною Радою, як президент Української Народної Республіки в екзилі. З 1948 по 1992 рік було чотири президенти УНР у вигнанні. 15 березня 1992 року 10-та позачергова сесія Української Національної Ради прийняла резолюцію «Про передачу повноважень Державного центру УНР в екзилі державній владі в Києві і припинення роботи Державного центру УНР в екзилі». Останній президент Микола Плав'юк офіційно передав його президентські клейноди й повноваження новообраному Президенту України Леоніду Кравчуку, чим фактично засвідчив спадковість інституції.
Президент повинен був бути обраний або підтверджений Українською Національною Радою. Він мав право брати участь в засіданнях Української Національної Ради та її президії, представляти Державний центр УНР в екзилі на зовнішніх відносинах, призначати голову уряду й, за пропозицією якого, членів уряду. У виняткових випадках Президент міг розпустити Українську Національну Раду за поданням уряду. Уряд УНР був відповідальним і підзвітним як Президенту, так і Раді. Всі президенти за винятком останнього носили титул пожиттєво.
Уряд УНР в екзилі також мав посаду віце-президента.