Портик
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
По́ртик (від лат. porticus — «крита галерея») — в античній архітектурі — галерея з відкритою колонадою на поздовжньому боці будівлі, перед фасадом. Найчастіше є головним входом, прикрашеним відкритою колонадою, арками, антаблеме́нтом, що завершується трикутним фронтоном або аттиком.
Стародавні греки першими почали використовувати в архітектурі портики. Вони прикрашали храми, акрополі, гробниці. Основою створення цього елементу фасаду є філософська та релігійна складові. Тоді храми будували, як дім для богів. Заходити туди дозволялося тільки жерцям. Портик — прибудова до храму, будувався для народних зборів під час святкувань. Суспільне життя людей проходило переважно під портиками. Так само як і стоа, портики були місцем для відпочинку та прихистком від палючого сонячного проміння чи дощу. Інколи вздовж портиків розміщували лавки для людей. Також, проектуючи міста, в центрі будували майдан (площу), оточений портиками з колонадою. Часто будували портики із трьома нефами. Центральний неф використовувався для прогулянок, а бокові нефи — як склади, місце для зберігання. Колони портиків створювали з колонами різних ордерів, як-от: доричного, іонічного, коринфського.
Давньогрецькі портики запозичили римські архітектори, які вони прибудовували до храмів та палаців.