Поліцейський нагляд
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Поліцейський нагляд у Російській імперії — один із засобів адміністративного примусу, а також додатковий вид покарання, який застосовувався органами поліції до визначеного кола осіб із метою «запобігання злочинам проти існуючого державного порядку». Поліцейський нагляд був гласним і таємним. Законодавство передбачало кілька видів гласного нагляду: за судовим вироком як додаткове покарання; як міру припинення способів ухиляння від слідства та суду; за політично неблагонадійними особами та ін. Серед об’єктів нагляду значилися також особи, які відбували покарання в арештантських ротах, і ті, кого було поселено в Сибіру замість покарання. У цілому російське законодавство щодо нагляду було недосконалим. Так, у Статуті про запобігання злочинам та їх припинення нагляд згадується під різними назвами: «поліцейський нагляд», «суворий нагляд», «винятковий нагляд», «особливо суворий догляд начальства», «особливий нагляд», «суворий догляд» тощо.
Більш-менш ґрунтовним було законодавство щодо нагляду за політично неблагонадійними особами, який регламентувався спочатку Правилами про поліцейський нагляд від 12 травня (30 квітня) 1867, а потім — Положенням про поліцейський нагляд від 24 (12) березня 1882. Нагляд здійснювався в адміністративному порядку за особами, «небезпечними для громадського спокою», — як у місцях їх поселення (адміністративне заслання), так і за місцем постійного проживання.