Полтавська вулиця (Київ)

Полта́вська ву́лиця — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевість Солдатська слобідка. Пролягає від вулиці Січових Стрільців до вулиці В'ячеслава Чорновола (наскрізного проїзду немає, з'єднана сходами).

У Вікіпедії є статті про інші вулиці з такою назвою: Полтавська вулиця.

Полтавська вулиця Київ
Місцевість	Солдатська слобідка
Район	Шевченківський
Назва на честь	Полтавської битви
Колишні назви
Кудрявська
Загальні відомості
Протяжність	390 м
Координати початку	50°27′22″ пн. ш. 30°29′25″ сх. д.
Координати кінця	50°27′18″ пн. ш. 30°29′07″ сх. д.
поштові індекси	01135
Транспорт
Найближчі станції метро	«Лук'янівська»
Автобуси	А 119 (по вулиці В'ячеслава Чорновола)
Трамваї	Т 15, 18 (по Дмитрівській вулиці)
Тролейбуси	Тр 6, 16, 18 (по вулиці Січових Стрільців); 19, 19Д, 33 (по вулиці В'ячеслава Чорновола)
Найближчі залізничні станції	Київ-Пасажирський
Рух	двосторонній
Покриття	асфальт
Зовнішні посилання
Код у реєстрі	11328
У проєкті OpenStreetMap	r414819
Мапа
Полтавська вулиця у Вікісховищі

Прилучаються вулиці Олександра Кониського, Дмитрівська і Золотоустівська.

Історія

Вулиця виникла в середині XIX століття під назвою Кудря́вська, від місцевості Кудрявець, поблизу якої вона розташована. У 1908 році, за проханням жителів вулиці, вулиця перейменована на Полтавську, на честь 200-річчя Полтавської битви (відзначалося в 1909 році).

Забудова

У другій половині XIX століття — першій половині XX століття вулиця була забудована одно-, дво- та триповерховими зразковими будинками. Серед них виділявся будинок № 4-А — особняк Івана Щітківського, перший взірець українського архітектурного модерну київської школи. Дерев'яний, обкладений цеглою будинок був зведений у 1907—1908 роках за проектом українського архітектора Василя Кричевського. За оздоблення будинку кольоровою плиткою Василеві Кричевському та народному майстру-керамісту Іванові Глодеревському (з Опішні) на Другій кустарно-промисловій виставці 1909 року було присуджено премію.

У 1950-х роках почалося знесення старої забудови, яке досягло максимуму в 1980-х роках. Сучасна забудова вулиці відноситься переважно до кінця 1950-х років та представлена будинками серії 1-406 (цегляні «хрущовки»). Наприкінці вулиці зберігся колишній прибутковий будинок 1905 року.

• 
  Полтавська вулиця

Джерела

• Полтавська вулиця // Веб-енциклопедія Києва.
• Полтавська вул. // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 133.
• Полтавська вулиця // Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 173. — ISBN 5-88500-070-0.
• Полтавська вулиця // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“».  — С. 199. [Архівовано з першоджерела 6 жовтня 2021.]
• Вулиця Полтавська // Фотоспомин. Київ, якого немає: Анотований альбом світлин 1977–1988 років / автор світлин В. Галайба; автори-упорядники: М. Виноградова та ін. — К. : Головкиївархітектура; НДІТІАМ, 2000. — 408 с. : іл. — ISBN 966-7452-27-1.
• Друг О. М., Малаков Д. В. Особняки Києва. — К.: «Кий», 2004. — 823 с. — ISBN 966-7161-60-9.