Loading AI tools
селище міського типу у Синельниківському районі Дніпропетровської області, Україна З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Покро́вське — селище в Україні, центр Покровської селищної територіальної громади Синельниківського району, Дніпропетровської області.
селище Покровське | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Покровська районна державна адміністрація | |||||
Країна | Україна | ||||
Область | Дніпропетровська область | ||||
Район | Синельниківський район | ||||
Громада | Покровська селищна громада | ||||
Код КАТОТТГ | UA12140250010057863 | ||||
Основні дані | |||||
Засновано | 1779 | ||||
Статус | із 2024 року | ||||
Площа | 9 км² | ||||
Населення | ▼ 9489 (01.01.2022)[1] | ||||
Густота | 1295,7 осіб/км²; | ||||
Поштовий індекс | 53600 — 53604 | ||||
Телефонний код | +380 5638 | ||||
Географічні координати | 47°58′57″ пн. ш. 36°14′02″ сх. д. | ||||
Висота над рівнем моря | 110 м | ||||
Водойма | р. Вовча
| ||||
Відстань | |||||
Найближча залізнична станція: | Мечетна | ||||
Селищна влада | |||||
Адреса | 53600, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, смт Покровське, вул. Центральна, 20 | ||||
Голова селищної ради | Спажева Світлана Анатоліївна | ||||
Вебсторінка | Покровська селищна ОТГ | ||||
Карта | |||||
Покровське у Вікісховищі |
Розташоване на березі річки Вовчої за 127 кілометрів на південний схід від міста Дніпра.
До нього прилягає залізнична станція Мечетна на магістралі Чаплине—Бердянськ. Населення — 10457 мешканців (за оцінкою, у 2011 році)[2].
Офіційна історія Покровського починається з 1779 року. У 1957 році селу Покровське надають статус селища міського типу[3].
У 2023 році Покровське втратило статус селища міського типу через ліквідацію цього адміністративного статусу.[4]
Згідно з новою класифікацією населених пунктів в Україні, Покровське змінило свій статус на селище.
Покровське розташоване на правому березі річки Вовчої, вище по течії на відстані 2 км розташоване село Ягідне (ліквідоване в 1993 році), нижче по течії на відстані 2,5 км розташоване село Чорненкове, на протилежному березі — села Богодарівка, Олександрівка і Добропасове. На відстані 1 км розташоване село Левадне. По селищу протікає струмок, який пересихає, з загатою. Через селище проходять автомобільні шляхи Н15, Т 0401 та залізниця зі станцією Мечетна. Розкинулось селище на 7 кілометрів із заходу на схід, займає площу 967,6 га.
Рельєф території — горбиста (Придніпровська низовина). Висота над рівнем моря — 110 метрів.
Клімат — помірно-континентальний. Середньорічна кількість опадів — 490 мм, середньорічні температури липня +22°, січня −6°. Особливістю клімату селища є значні коливання погодних умов з року в рік. Помірно-вологі роки змінюються різко посушливими, а посушливість нерідко підсилюється суховіями. Загалом клімат характеризується відносно прохолодною зимою і спекотним літом, максимальні температури повітря, зафіксовані у липні-серпні, сягають +40°, у січні-лютому — −37..38°.
Детальніше: Історія Покровського
В XIV—XVI століттях у місцевості, де тепер розташоване селище, кочували орди кримських татар. Уздовж Вовчої пролягав Муравський шлях, яким яничари гнали в неволю українських селян. Відтоді залишилися кримськотатарські найменування приток Вовчої — Гайчур і Янчур[3].
У XVII столітті ця місцевість належала до земель Запорізької Січі. Широка і повноводна на той час річка була багата на рибу, у навколишніх тернівниках і в степу водилося багато дичини. Тому козацька старшина охоче влаштовувала в цих місцях свої зимівники. З 1760 року оселився тут відставний запорізький старшина Головко. Після ліквідації Січі і анексії Криму Російською імперією сюди переселилося багато запорізьких козаків із сім'ями. За указом азовського генерал-губернатора Василя Олексійовича Черткова в 1779 році було засновано кілька військових слобід, у тому числі й Покровську. Відтоді й починається історія селища.
Найменування селища пов'язане з ім'ям кошового отамана війська запорозького Івана Дмитровича Сірка. Кошовий отаман з своїм військом часто робив походи через Муравський шлях на Крим, громив кримських татар і турків, які своїми наскоками спустошували поселення українців і не давали спокою нашим співвітчизникам. Про один з таких походів згадує академік Дмитро Яворницький у своїй книзі «Іван Дмитрович Сірко, славний кошовий отаман війська запорозьких низових козаків». Звідти дізнаємося, що восени 1673 року Іван Сірко зустрівся на Муравському шляху з великим загоном кримських татар, розгромив їх, узяв багатьох у полон, після чого щасливо повернувся на Січ. Ця битва відбулася в районі Покровського в день Покрови Пресвятої Богородиці. На знак пам'яті про цю перемогу пізніше слободу й назвали Покровською. Як пам'ять про Івана Сірка західна частина селища, на околиці якої колись відбулася битва, й досі у народі зветься Сірківкою.
Слобода Покровська, що виникла на колишньому козацькому зимівнику, швидко росла. Згідно з переписом 1782 року в ній постійно проживали 305 чоловіків і 238 жінок. За документами того часу за родом занять місцеві жителі розподілялися так: «козацьких поселенців, які займалися хліборобством, — 534, які займалися ремеслом — 5, у наймах — 19, церковнослужителів — 2». У слободі було 94 хати-мазанки, стайня з шелюгу для Маріупольського легкокінного полку, що утримувалася коштом слободян. У 1816 населення становило понад 1200 осіб, в 1859 — близько 4 тисяч, які належали до категорії державних селян.
У 1859 році в Покровському нараховувалося 605 дворів з населенням 3585 осіб. У ньому вже були: волосне управління, церква, училище, богадільня. А в 1885 році в Покровському відкрито «станцію приймання і видавання всілякого роду кореспонденції» — пошту. Поштовий тракт мав віддаль 28 кілометрів, на станції налічувалося 16 коней.
Слобода швидко зростала. Цьому сприяло її вигідне географічне положення. Щонеділі тут збиралися базари, а тричі на рік — ярмарки.
З розвитком капіталізму і дальшим розшаруванням селянства після реформи 1861 року в селі починаються революційні виступи. У 1903 році тут було три підпільні гуртки. На таємних нарадах у гуртках читали революційну літературу.
Радянські війська відійшли з Покровського 8 жовтня 1941 року.
З 1957 р. Покровське — селище міського типу. За народним переказом, поблизу поселення запорізькі козаки в сутичці з татарами відбили селян, яких ті гнали в полон. Ця подія трапилася на релігійне свято Покрови, тому й село назвали Покровським.
25 серпня 2014 року у селищі було повалено пам'ятник Леніну[5].
15 лютого 2016 розпорядженням селищного голови № 9-аг у селищі було перейменовано вулиці.[6]
Список перейменованих вулиць:
№ з/п | Колишнє найменування | Нове найменування |
1 | вул. Свердлова | вул. Софіївська |
2 | вул. Падалки | вул. Падалки (на честь видатного українського художника Падалки Івана Івановича, 1894 р.н., професора Київського художнього інституту) |
3 | вул. Жовтнева | вул. Клубна |
4 | вул. Рози Люксембург | вул. Грушева |
5 | вул. Карла Лібкнехта | вул. Пилипа Орлика |
6 | вул. 50 років Жовтня | вул. Григорія Бондаря |
7 | вул. Карла Маркса | вул. Дмитра Яворницького |
8 | вул. Леніна | вул. Соборна |
9 | вул. Кірова | вул. Патріотів України |
10 | вул. Генерала Станкевича | вул. Великого Кобзаря |
11 | вул. Чапаєва | вул. Калинова |
12 | вул. Цикова | вул. Михайла Грушевського |
13 | вул. 60 років ВЛКСМ | вул. Затишна |
14 | вул. Тельмана | вул. Незалежності |
15 | вул. Калініна | вул. Свободи |
16 | вул. 40 років Жовтня | вул. Центральна |
17 | вул. Дзержинського | вул. Івана Богуна |
18 | вул. Куйбишева | вул. Ярослава Мудрого |
19 | вул. Щорса | вул. Енергетиків |
20 | вул. Молокова | вул. Хлібодарна |
21 | пров. Піонерський | пров. Зоряний |
22 | пров. Комсомольський | пров. Зелений |
23 | пров. Московський | пров. Січеславський |
24 | вул. Петровського | вул. Славна |
25 | вул. Червоноармійська | вул. Мужності |
26 | вул. Гайдара | вул. Вчительська |
27 | вул. Енгельса | вул. Ветеринарна |
28 | пров. Островського | пров. Островського (на честь драматурга Олександра Миколайовича Островського (1823—1886)) |
29 | вул. Ленінградська | вул. Богдана Хмельницького |
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 10987 | 94.22% |
російська | 576 | 4.94% |
вірменська | 46 | 0.39% |
білоруська | 15 | 0.13% |
румунська | 2 | 0.02% |
угорська | 2 | 0.02% |
болгарська | 1 | 0.01% |
інші/не вказали | 32 | 0.27% |
Усього | 11661 | 100% |
Сучасний герб подано на щиті, що розтятий срібним і червоним, з блакитною шипоподібною базою. В щиті два орли протилежних тинктур у поєдинку. В базі — золоті руїни фортеці. Щит обрамований декоративним картушем і увінчаний золотою міською короною з трьома вежками.
На території Покровського знаходяться:
На території Покровського знаходяться:
В 1895 році було відкрито хату-читальню, нині КЗК «Покровська бібліотека». З 1969 року діє історико-краєзнавчий музей району.
У центрі селища розташований військовий цвинтар.
У селищі функціонує автостанція, яка сполучає районний центр не тільки з іншими населеними пунктами Покровського району, а і з такими містами як Дніпро, Запоріжжя, Маріуполь.[8]
Селищем проходить дві автотраси: Запоріжжя — Донецьк, Дніпро — Мелітополь.
Територією Покровського проходить залізнична гілка Чаплине — Бердянськ. У межах селища є станція Мечетна Придніпровської залізниці, на якій зупиняється приміський потяг Чаплине — Пологи.[9] В літній період на станції зупиняється потяг № 228 Київ-Пасажирський — Бердянськ.
В селищі народилися:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.