Плацдарм «Юта»

Плацдарм «Юта» (англ. Utah Beach) — кодове найменування одного з п'яти секторів вторгнення союзників силами VII корпусу 1-ї американської армії 6 червня 1944 року на узбережжя окупованої нацистами території Франції в ході висадки в Нормандії часів 2-ї світової війни.

Плацдарм «Юта» Utah Beach
Нормандська операція Операція «Оверлорд»
Висадка морського десанту. Плацдарм «Юта». Ранок 6 червня Висадка морського десанту. Плацдарм «Юта». Ранок 6 червня
49°24′57.000000098792″ пн. ш. 1°10′29.00000009992″ зх. д.
Дата: 6 червня 1944 Місце: Ле-Маделейн-Манш Нормандія, Франція Результат: Перемога союзників. Відкриття Другого фронту в Західній Європі.
Сторони
США	Третій Рейх
Командувачі
Омар Бредлі Раймон Бартон	Дітріх Крайсс Карл-Вільгельм фон Шлібен
Військові сили
32 000	н/д
Втрати
200	н/д

Історія

План висадки морського десанту на плацдарм «Юта»

Плацдарм «Юта» знаходився на самому крайньому, західному фланзі зони вторгнення англо-американських військ до Нормандії. Шириною до 5 км, він знаходився між населеними пунктами Поупвілль і Ла-Маделейн на лівому березі естуарію річки Дув.

Висадка військ планувалася в 4 етапи: в першу чергу йшов десант на 20 висадочних катерах по 30 чоловік в кожному, із складу 8-го піхотного полку 4-ї піхотній дивізії. Початок операції з висадки був запланований на 6:30 ранку. Після цього, з інтервалом у декілька хвилин слідували 2 батальйони, загальною чисельністю до 1000 чоловік, за якими у свою чергу висаджувалися останні дві хвилі з підрозділами інженерних військ, артилерія і органами управління.

З наближенням першої хвилі десанту на відстань 250—350 метрів командири використовували спеціальні сигнальні засоби для подачі сигналу військово-морським силам про початок артилерійської підтримки висадки підрозділів. Практично точно по запланованому часу, війська почали висадку з десантних засобів на відстані до 90 метрів від урізу води. Артилерійські підрозділи Вермахту зробили спробу подавити противника, але були виведені з ладу вогнем корабельної артилерії союзників були вимушені припинити вогонь.

У складі перших підрозділів, які висадилися на берег, особливо відзначився заступник командира 4-ї дивізії бригадний генерал Теодор Рузвельт мол., син 26-го Президента США, Теодора Рузвельта, який особисто очолив висадку морського десанту на узбережжі. Він став першим і єдиним генералом союзної армії, що висадився на території окупованої Нормандії в Д-День, і у віці 57 років став найстарішим солдатом, що досягнув узбережжя.

Усвідомивши, що через погодні умови, що ускладнилися, висадка сталася з істотним відхиленням від заздалегідь запланованих ділянок, Рузвельт миттєво перейняв усе подальше командування десантом на себе і зумів чітко організувати управління останніми хвилями союзного десанту. Кожен підрозділ на місці отримував від нього уточнені завдання і з ходу вступав в бій. Зберігаючи крижаний спокій в таких умовах, генерал не втрачаючи відчуття гумору, упевнено і, всіляко підтримуючи солдатів, які висадилися в перших рядах морського десанту, керував бойовими діями на плацдармі. Пізніше за прояву мужності під час вторгнення у складних бойових умовах бригадний генерал Теодор Рузвельт молодший був нагороджений медаллю Пошани.

До кінця першого дня висадки американці змогли зосередити на березі до 23 250 чоловік особового складу з 1700 одиницями бойової техніки. При висадці зазнали втрат, які складали в сукупності убитими і пораненими до 200 чоловік.

Основними чинниками, які позитивно вплинули на успіх висадки на плацдармі стали:

• слабкість фортифікаційних укріплень німців на цій ділянці узбережжя, яка, з точки зору командування Вермахту, була малопридатна для вторгнення союзників;
• ефективність попередніх авіаційної і артилерійської підготовки вторгнення військ;
• успішне застосування плавучих танків, які на відміну від плацдарму «Омаха» були спущені на воду на незначному видаленні від берега, не понесли втрат на плаву, і таким чином, змогли результативно вплинути на бойові дії піхотних підрозділів на березі;
• помилка при висадці військ — при відхиленні більш ніж на 1,5 км від своїх запланованих напрямків десант виявився поза зоною досяжності кулеметного і артилерійського вогню Вермахту на плацдармі;
• дія повітряно-десантних дивізій в тиловій смузі оборонних позицій німців, які своїми активними діями змогли дезорганізовувати систему управління військами противника, вивести зі строю багато елементів оборонні зміцнень противника і підірвати можливість німецького командування ефективно здійснювати контрзаходи проти морського десанту. Проте, в той же час, повітряний десант заплатив за це дуже значну ціну: втрати становили до 40 % лише в 101-ї дивізії.

Див. також

• Нормандська операція

Література

• Joseph Balkoski: Utah Beach: The Amphibious Landing and Airborne Operations on D-Day, June 6, 1944, Stackpole Books, 2005, ISBN 0-8117-0144-1
• Mark R. Henry: D-Day 1944 (2): Utah Beach & U.S. Airborne Landings (Campaign), Motorbooks International, 2004, ISBN 1-84176-365-9
• James Arnold: Operation Overlord: Utah Beach & the U S Airborne Divisions 6 June 1944: 004 (Order of Battle, 4), Ravelin, 1994, ISBN 1-898994-03-X
• Anthony Beevor: D-Day — Die Schlacht in der Normandie, C. Bertelsmann, Gütersloh, 2010, ISBN 978-3-570-10007-3.

Посилання

• American D-Day: Omaha Beach, Utah Beach & Pointe du Hoc
• Utah Beach American Memorial on the American Battle Monuments Commission web site
• D-Day: Etat des Lieux: Utah Beach