Пластида

Пластиди (від грец. plastos — утворений, виліплений, оформлений) — основні органели рослин та водоростей. Покриті подвійною мембраною^{[уточнити]} і мають в своєму складі багато копій кільцевої ДНК. Сукупність пластид клітини утворює пластидом.

Основні типи пластид в рослинній клітині

Пластиди рослин

Пластиди відповідають за фотосинтез, зберігання харчових запасів, подібних до крохмалю , і синтез багатьох класів молекул, таких як жирні кислоти і терпени, які потрібні клітині як будівельні блоки або для функціювання рослини. Залежно від морфології і функції, пластиди мають здатність диференціюватися або редиференціюються, між кількома формами. Усі пластиди утворюються з протопластид (раніше відомих як «еопласти», грец. eo-: «світанок», «ранок»), які наявні в меристематичних тканинах рослини. Протопластиди і молоді хлоропласти часто діляться, а зріліші хлоропласти, хоча й зберігають здатність ділитися, роблять це рідко.

Пластиди рослин можуть диференціюватися в наступні форми, залежно від потрібної для клітини функції:

• Лейкопласти — незабарвлені пластиди (грец. leicos — білий), як правило виконують функцію запасання речовин. Наприклад, у лейкопластах бульб картоплі накопичується крохмаль. Лейкопласти вищих рослин можуть перетворюватися на хлоропласти або хромопласти. Розрізняють:
  • Амілопласти, які синтезують і нагромаджують крохмаль;
  • Протеїнопласти — позбавлені гран, синтезують білки і відкладають їх у вигляді алейронових зерен (у насінні);
  • Олеопласти (від грец. oleum — олія), в яких утворюються і відкладаються олії (у клітинах насіння конопель, льону, рицини).
• Хромопласти — пластиди, забарвлені в жовтий, червоний або помаранчевий колір (грец. chromos — забарвлений). Забарвлення хромопластів пов'язане з накопиченням в них каротиноїдів. Хромопласти визначають забарвлення осіннього листя, пелюсток квітів, коренеплодів, доспілих плодів. Форма хромопластів різна: куляста, тригранна, колоподібна, місяцеподібна.
• Хлоропласти (грец. chloros — зелений) — пластиди, що містять фотосинтезуючі пігменти — хлорофіли. Мають зелене забарвлення і складну внутрішню структуру. Мають вигляд двоопуклої рідше плоскоопуклої лінзи, діаметром 5–8 мкм. Зовні хлоропласт оточений гладкою ліпопротеїновою мембраною. Внутрішня оболонка утворює систему паралельних вгинань. Між ними знаходиться строма, в якій містяться тилакоїди (від грец. tylys — здуття i eidos — вигляд) — замкнуті сплющені мішечки з двох мембран. У вищих рослин частина тилакоїдів має форму дисків, локальні скупчення яких формують грани хлоропласта, що з’єднані між собою системою міжгранних тилакоїдів строми.
• Пропластиди — виступають в ембріональних клітинах промеристеми і меристеми. За будовою пропластиди нагадують мітохондрії, але відрізняються від них більшими розмірами і паралельним розміщенням внутрішніх мембран. Містять строму і дископодібні грани. Утворюються з недиференційованих зачатків пластид, які можуть інтенсивно ділитися. Спочатку вони круглі, згодом стають овальними. Це безбарвні, молоді стадії в розвитку всіх типів пластид.
• Етіопласти — утворюються з пропластид у випадку затримки їх розвитку через відсутність освітлення. Це ламелярні тільця, які містять прохлорофіл. На світлі етіопласти перетворюються на хлоропласти.

Пластиди інших організмів

Всі водорості, включаючи ті, що не відносяться до рослин, мають хлоропласти, що є основною характеристикою групи, проте пігменти хлоропластів, і в результаті їх колір, можуть відрізнятися від хлорофілу рослин. Усі незабарвлені пластиди водоростей називають лейкопластами, вони зазвичай простіші за рослинні, а їх функції відрізняються від лейкопластів рослин. Специфічні лейкопласти (етіопласти, амілопласти) і хромопласти у водоростях не знайдено. Ще одною відмінностю пластид деяких водоростей може бути наявність у них піреноїдів.^{[джерело?]}

Будова і походження пластид

Пластиди мають власний геном, ДНК хлоропласта відрізняється від інших видів ДНК. Гени групуються в оперони, які розташовуються одним скупченням або невеликими фрагментами в матриксі^[1].

Хлоропласти мають дво-, три- або чотиримембранну оболонку, яка відмежовує їх від цитоплазми. Кількість мембран вказує на первинне чи вторинне походження пластиди^[2].

Докладніше: Ендосимбіотична теорія

Див. також

• Нуклеоморф — невелике (редуковане) клітинне ядро, виявлене в пластидах деяких організмів (криптомонад, хлорарахніофітів, динофітових).

Джерела

1. Бойко М.Ф., 2016, с. 21.
2. Бойко М.Ф., 2016, с. 22.

Посилання

• Бойко М.Ф. (2016). Ботаніка. Систематика несудинних рослин (Рекомендовано Міністерством освіти і науки України для студентів вищих навчальних закладів). Київ: Ліра-К.