Палеогеографія— частина історичної геології, що дає матеріал для пізнання історії розвитку земної кори і Землі загалом. Одночасно палеогеографія є частиною загальної фізичної географії, що вивчає фізико-географічні умови минулого для розуміння сучасної природи Землі.
Палеогеографія— наука про розвиток географічної оболонки протягом історії Землі.
Напрямки
Палеогеографія є цілісною, самостійною наукою і одночасно комплексом наукових напрямків, при цьому частина палеогеографічних галузей розвивається у складі інших наук (геології, біології, екології). Серед основних галузевих напрямів виділяються[2]:
Методи палеогеографії базуються на детальному вивченні гірських порід (їх складу, структури, текстури, характеру залягання), а також на вивченні макро- і мікроскопічних органічних залишків.
Теорія палеогеографії. Методологія та методи досліджень: загальнонаукові, спеціальні наукові, науково-технічні.
Хронологія й етапність розвитку природиЗемлі та окремих її регіонів; схеми палеогеографічної етапності природи.
Основні частини і галузі палеогеографії: палеогеологія, палеогеоморфологія, палеопедологія, палеогідрологія, палеокліматологія, палеобіогеографія, палеоландшафтознавство, еволюційна екогеографія; загальна, регіональна і прикладна палеогеографія тощо.
Теоретико-методологічні засади доголоценової палеогеографії; палеогеографічні пам'ятники та індикатори; реконструкції природи й методи реконструкцій; використання археологічних даних; створення карт давньої природи, давніх ландшафтів і палеоекогеографічних карт.
Теоретико-методологічні засади палеогеографії голоцену, її спорідненість і відмінність щодо засад доголоценової палеогеографії; використання історичних даних тощо.
Регіональна палеогеографія України та її проблеми; поетапні реконструкції природи та її компонентів, екогеографічних обстановок.
Прогнозування й прогноз природи, окремих природних явищ і процесів, екологічних та екогеографічних змін на підставі даних палеогеографії.
Палеогеографічні дослідження при пошуках корисних копалин, інженерному і сільськогосподарському освоєнні та картографуванні, екологічних дослідженнях, будівництві.
Палеогеографія як наука зародилася у надрах геології в другій половині ХІХ столітті, проте перші загальні дані палеогеографічного характеру з'явилися ще в кінці XVIIIст. (Р.Мурчісон, П.С.Паллас, О.О.Борисяк, М.Барбот-де-Марні та ін.). Стимулом її розвитку стало створення геохронологічної шкали фанерозою, що дала можливість просторово зіставляти одновікові палеогеографічні документи— осадові утворення, форми рельєфу, рештки організмів, різні дані про палеоклімати та ін.
Становлення (друга половина XIX— перша половина XXст.)— палеогеографічні дослідження здійснювались у складі геологічної науки. Найбільш цінними результатами були атласи палеогеографічних і літолого-палеогеографічних різномасштабних карт, складених для окремих континентів, для території Європи, зокрема України, та частини Азії.
Сучасний етап (перша половина XXст.— наш час) характеризується спеціальними дослідженнями давньої природи, такий підхід сформувався ще в 30-40-і роки, особливо після Другої світової війни, що знайшло прояв у розвитку досліджень четвертинного періоду. На Міжнародних конгресах INQUA обговорювалось багато питань плейстоценової природи Землі та природи в цілому. Новий імпульс в розвитку отримала четвертинна палеогеографія.
Цей час відзначається новою якістю дослідження доплейстоценової природи в зв'язку з необхідністю:
подальшої розробки проблем палеогеографії в зв'язку з вивченням корисних копалин, приурочених до осадових порід;
використання даних про давню природу для пояснення розвитку сучасних фізико-географічних умов;
використання палеогеографічних розробок для вирішення прикладних і практичних завдань (у інженерній, меліоративній геології, інженерно-геологічних прогнозах та іншому).
Атлас палеогеографічних карт Української РСР і Молдавської РСР (з елементами літофацій). Масштаб 1:2 500 000 / За ред. акад. АН УРСР В.Г.Бондарчука.— К.: Видавництво АН УРСР, 1960.
Стратиграфія УРСР: В 11 т.— К.: Наукова думка, 1963—1975.— Т. 1-11.
Мельничук І. В. Палеоландшафти України в антропогені.— К.: ВГЛ «Обрії», 2004.
Пазинич В. Г. Топ-5 геоморфологічних та палеогеографічних проблем України / За редакцією В.В.Стецюка.— К.: «Вік принт», 2012.
Палеогеографія: навчально-методичний комплекс / М.Я.Сивий.— Вид. 2-ге, допов.— Тернопіль: ТНПУ, 2016.— 116 с.
Просторово-часова кореляція палеогеографічних умов четвертинного періоду на території України / Матвіїшина Ж. М., Герасименко Н. П., Передерій В. І. та ін. / За редакцією Ж.М.Матвіїшиної— К.: Наукова думка, 2010.
Сіренко І., Іваник М. Палеогеоморфологія: навчальний посібник.— Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2011.
(рос.)Веклич М. Ф.Основы палеоландшафтоведения / М.Ф.Веклич; Отв. ред. Галицкий В. И.— К.: Наук. думка, 1990.— 192 с.— ISBN 5-12-001457-7
(рос.)Вронский В. А., Войткевич Г.В.Основы палеогеографии.— Ростов-на-Дону: Феникс, 1997.— 576 с.
(рос.)Герасимов И. П. Новые идеи в геоморфологии и палеогеографии.— М.: Наука, 1976.
(рос.)Евдокимов С.П.Основы общей палеогеографии.— Смоленск: Изд-во Смоленского гуманитарного университета, 2005.
(рос.)Евсеева Н.С.Палеогеография (историческое землеведение).— Томск, 2010.— 172 с.
(рос.)Маруашвили Л. И. Палеогеографический словарь.— М.: Мысль, 1985.
(рос.) Палеогеография антропогена: Общая часть / И.М.Рослый.— К.: Вища школа, 1982.— 172 с
(рос.)Рослый И.М.Палеогеография Украины в антропогене.— К.: Вища школа, 1988.
(рос.)Свиточ А. А., Сорохтин О. Г., Ушаков С.А.Палеогеография.— М.: Издательский центр «Академия», 2004.— 448 с.
(рос.) Палеогеография Европы за последние сто тысяч лет (атлас-монография)— М., 1982.
(рос.) Палеогеография. Палеоландшафты / Веклич М. Ф., Сиренко Н. А., Матвиишина Ж. Н. и др.— К.: Наукова думка, 1977.
(рос.) Палеоклиматы и палеоландшафты внетропического пространства Северного полушария: поздний плейстоцен-голоцен. Атлас-монография / Отв. ред. А.А.Величко.— М.: ГЕОС, 2009.
