Софія Окуневська-Морачевська
українська лікарка, освітянка та феміністка, перша випускниця університету та жінка-лікарка в Австро-Угорщині / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Окуневська-Морачевська Софія?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Софі́я Атанасівна Окуне́вська-Мораче́вська (уроджена Окуневська, нім. Dr.in Sofia Okunewska-Moraczewska; 12 травня 1865, с. Довжанка, нині Тернопільський район — 24 лютого 1926, Львів) — українська лікарка, освітянка, феміністка та ерудитка. Перша випускниця університету і перша жінка-лікарка в Австро-Угорщині. Першою в Галичині і Австро-Угорщині почала використовувати променеву терапію в боротьбі з онкологією[2]. Уперше в Західній Україні організувала курси для сестер милосердя, курси акушерок, співініціювала створення першої лікарської профспілки. Уклала словник української медичної термінології. Перша гінекологиня в Галичині, відкрила власну лікарську практику, поміж того практикувала у Львові, Швейцарії, Чехії, австрійських таборах Першої світової.
|Діти=
Софія Морачевська | |
---|---|
Софія Окуневська-Морачевська | |
Ім'я при народженні | Софія Анастасівна Окуневська |
Народилася |
12 травня 1865(1865-05-12) с. Довжанка (нині Тернопільський район, Тернопільська область) |
Померла |
24 лютого 1926(1926-02-24) (60 років) Львів ·апендицит |
Поховання | Личаківський цвинтар |
Країна | Австро-Угорщина → ЗУНР → Польща |
Національність | українка |
Діяльність | лікарка, вчителька, активістка за права жінок, письменниця, фізик |
Alma mater | медичний факультет Цюрихського університету |
Галузь | медицина |
Вчене звання | докторка медицини |
Науковий ступінь | доктор медицини |
Відома завдяки: | перша жінка-лікар в Австро-Угорщині |
У шлюбі з | Вацлав Морачевський[1] |
Висловлювання у Вікіцитатах Софія Окуневська-Морачевська у Вікісховищі |
Близька подруга Ольги Кобилянської, соратниця Наталії Кобринської, публікувалася в «Першому вінку» (псевдо Єрина, оповідання «Пісок. Пісок!» і розвідка «Родинна неволя в піснях і обрядах весільних»[3]).