![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/a/aa/Portrait_of_Niccol%25C3%25B2_Machiavelli.jpg/640px-Portrait_of_Niccol%25C3%25B2_Machiavelli.jpg&w=640&q=50)
Нікколо Макіавеллі
державний секретар Флоренції, політичний мислитель / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Нікколо Мак'явеллі?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Нікколо́ ді Берна́рдо дей Макіаве́ллі (також Мак'яве́ллі, італ. Niccolò di Bernardo dei Machiavelli; 3 травня 1469(14690503), Флоренція — 21 червня 1527, Флоренція) — державний секретар Флоренції, політичний діяч, мислитель, гуманіст, поет і драматург епохи Відродження[8][9][10]. Він найбільш відомий своїм політичним трактатом «Державець» (Il Principe), написаним біля 1513 року, але опублікованим лише в 1532 році.[11] Його часто називають батьком сучасної політичної філософії[12][13] та політології[14].
Нікколо Макіавеллі | ||||
---|---|---|---|---|
італ. Niccolò di Bernardo dei Machiavelli | ||||
![]() | ||||
Народження | 3 травня 1469[1][2][3] Флоренція, Флорентійська республіка[1][4] | |||
Смерть | 21 червня 1527[1][3][2] (58 років) Sant'Andrea in Percussinad, Флорентійська республіка або Флоренція, Флорентійська республіка[1][4] перитоніт | |||
Поховання | Санта-Кроче | |||
Громадянство (підданство) | ![]() | |||
Знання мов | ||||
Діяльність | ||||
Alma mater | Флорентійський університет | |||
Літературний напрям | Високе Відродження | |||
Визначний твір | ||||
Конфесія | католицтво | |||
Батько | Bernardo di Niccolò Machiavellid | |||
Мати | Bartolomea di Stefano Nellid[6] | |||
Родичі | Niccolò Machiavelli[d] | |||
Брати, сестри | Totto Machiavellid | |||
У шлюбі з | Thomas Fontained | |||
Діти (6[7]) | ||||
Автограф | ![]() | |||
| ||||
![]() | ||||
![]() | ||||
![]() | ||||
Протягом багатьох років він обіймав державні посади у Флорентійській республіці, відповідаючи за дипломатичні та військові справи. Писав комедії, карнавальні пісні, вірші. Він працював секретарем Другої канцелярії Флорентійської республіки з 1498 по 1512 рік, коли Медічі були позбавлені влади.
Після смерті Макіавеллі його ім’я і з'явившийся пізніше термін макіавеллізм часто вживається для характеристики безпринципної політики на зразок тої, що Макіавеллі рекомендував у своїй найвідомішій праці «Державець»[15]. Макіавеллі описав аморальну поведінку: нечесність й вбивство невинних, як нормальну й ефективну в політиці[16]. Він навіть закликав до таких дій у багатьох ситуаціях[17][18]. Сумнозвісна знаменитість книги витікає з твердження, що вона дає «злі поради тиранам, щоб допомогти їм утримати владу»[19][20]. Ця книга посіла позицію під номером 31 у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів за версією журналу «Ньюсвік»[21].
Хоча термін макіавеллізм асоціюється з політичними махінаціями, підступом і реальною політикою, його твори мали великий вплив на авторів епохи Просвітництва і відродили інтерес до класичного республіканізму. Зокрема, такі мислителі як Барух Спіноза, Жан-Жак Руссо та Дені Дідро, стверджували, що Макіавеллі був радше республіканцем навіть тоді, коли писав «Державця», і його твори дали натхнення демократичній політичній філософії епохи Просвітлення[22][23][24]. Менш відома праця «Міркування про першу декаду Тіта Лівія» (написана біля 1517 року), як вважається, проклала дорогу сучасному республіканізму[25]. Політичний реалізм Макіавеллі продовжував впливати на покоління вчених і політиків, включаючи Ганну Арендт і Отто фон Бісмарка.[26][27]