Нобелівська премія з фізіології або медицини
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Но́белівська пре́мія з фізіоло́гії або медици́ни (швед. Nobelpriset i fysiologi eller medicin) — вища нагорода за наукові досягнення в галузі фізіології або медицини, яку щорічно присуджує Шведська королівська академія наук у Стокгольмі.
Нобелівська премія | |
---|---|
Присуджується за | За надзвичайні досягнення з фізіології або медицини |
Засновник(и) | Альфред Нобель |
Країна | Швеція |
Вручення | Швеція |
Рік заснування | 1901 |
Поточний лауреат | Каталін Каріко, Дрю Вайсман (2023) |
nobelprize.org | |
Нобелівська премія з фізіології або медицини у Вікісховищі |
Премія є однією з п'яти премій, заснованих відповідно до заповіту, написаного 1895 року шведським хіміком Альфредом Нобелем, який помер 1896 року. Премії присуджуються за видатні досягнення з хімії, фізики, літератури, фізіології або медицини та за внесок у встановлення миру[1].
Першу Нобелівську премію з фізіології або медицини було вручено 1901 року Емілю фон Берінгу «за працю з сироваткової терапії, перш за все — за її застосування в лікуванні дифтерії, що відкрило нові шляхи в медичній науці й дало лікарям переможну зброю проти хвороб та смерті». Кожен лауреат отримує медаль, диплом та грошову винагороду, сума якої змінюється[2]. Нагороду вручають на щорічній церемонії в Стокгольмі 10 грудня — у річницю смерті Нобеля[3].
Середній вік лауреата Нобелівської премії з фізіології або медицини складає 58 років. Наймолодшим лауреатом став Фредерік Бантинг (32 роки), найстаршим — Френсіс Пейтон Раус (87 років)[4].