Наполеон
французький імператор у 1804–1814 і 1815 / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Наполеон I?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Наполео́н I Бонапа́рт (фр. Napoléon I Bonaparte; 15 серпня 1769(17690815), Аяччо, Королівство Франція — 5 травня 1821, острів Святої Єлени, Сполучене Королівство) — видатний французький державний діяч, полководець, перший консул Французької Республіки (1799—1804) та імператор французів (1804—1814, 1815)[2]. Творець однієї з найбільших імперій світу, реформатор і законодавець Європи. Національний герой Франції.
Наполеон І Бонапарт корс. Napulione Buonaparte | ||||
| ||||
---|---|---|---|---|
18 травня 1804 — 6 квітня 1814 (22 червня 1815) | ||||
Коронація: | 2 грудня 1804 | |||
Попередник: | Титул засновано, він сам як перший консул Французької республіки | |||
Наступник: | Наполеон II | |||
| ||||
17 березня 1805 — 11 квітня 1814 | ||||
Регент: | Ежен Богарне | |||
Попередник: | Титул заснований, він сам як президент Італії | |||
Наступник: | Держава ліквідована, Фердинанд I як імператор Австрії, Віктор Еммануїл II як король Італії | |||
| ||||
12 липня 1806 — 4 листопада 1813 | ||||
(під іменем Наполеон Бонапарт) | ||||
Попередник: | Посада заснована, Франц II як Римський імператор | |||
Наступник: | Посада ліквідована, Франц I як президент Німецького союзу | |||
| ||||
11 квітня 1814 — 20 березня 1815 | ||||
Попередник: | Держава заснована | |||
Наступник: | Держава ліквідована | |||
| ||||
19 лютого 1803 — 29 грудня 1813 | ||||
(під іменем Наполеон Бонапарт) | ||||
| ||||
6 травня — 6 червня 1808 | ||||
Попередник: | Фердинанд VII | |||
Наступник: | Джозеф І | |||
| ||||
21 липня 1807 — 2 січня 1814 | ||||
(під іменем Наполеон Бонапарт) | ||||
Попередник: | Держава заснована | |||
Наступник: | Держава ліквідована | |||
| ||||
26 січня 1802 — 17 березня 1805 | ||||
(під іменем Наполеон Бонапарт) | ||||
Віце-президент: | Франческо Мельці д'Еріль | |||
Попередник: | Держава заснована | |||
Наступник: | Посада ліквідована, він сам як король Італії | |||
| ||||
12 грудня 1799 — 18 травня 1804 | ||||
(під іменем Наполеон Бонапарт) | ||||
Співправитель: | Жан-Жак-Режи де Камбасерес Шарль-Франсуа Лебрен | |||
Попередник: | Посада заснована, він сам як тимчасовий консул | |||
Наступник: | Посада ліквідована, він сам як Імператор французів | |||
| ||||
10 листопада 1799 — 12 грудня 1799 | ||||
(під іменем Наполеон Бонапарт) | ||||
Співправитель: | Еммануель Джозеф Сієєс Роджер Дюко | |||
Попередник: | Посада заснована | |||
Наступник: | Посада ліквідована, він сам як перший консул | |||
| ||||
27 березня 1806 — 26 січня 1812 року | ||||
Співправитель: | Хосе І | |||
Попередник: | Людовик XVIII | |||
Ім'я при народженні: |
корс. Napulione Buonaparte італ. Napoleone di Buonaparte | |||
Народження: |
15 серпня 1769(1769-08-15) Аяччо, Королівство Франція | |||
Смерть: |
5 травня 1821(1821-05-05) (51 рік) Острів Святої Єлени, Сполучене Королівство | |||
Причина смерті: | рак шлунка | |||
Поховання: | 15 грудня 1840 року, Дім Інвалідів, Париж, Франція | |||
Національність: | Італієць корсиканського походження | |||
Країна: |
Королівство Франція Перша Французька республіка Перша Французька імперія | |||
Релігія: | Католицизм (1769-1809) | |||
Освіта: | Військова школа | |||
Рід: | Бонапарти | |||
Батько: | Карло Буонапарте | |||
Мати: | Летиція Рамоліно | |||
Шлюб: | Жозефіна Богарне[1] і Марія-Луїза Австрійська | |||
Діти: | Наполеон II, Charles Léond, Олександр Колонна-Валевський[1] і Eugen Megerle von Mühlfeldd | |||
Військова служба | ||||
Роки служби: | 1785—1815 | |||
Приналежність: | Королівство Франція Перша Французька республіка Перша Французька імперія | |||
Звання: | дивізійний генерал | |||
Битви: | Французькі революційні війни Наполеонівські війни | |||
Автограф: | ||||
Нагороди: | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах |
Представник роду Бонапартів. Народився в Аяччо, острів Корсика, який у рік народження Наполеона був переданий Генуєю Франції. Батько Наполеона, Карло Буонапарте, спочатку був на стороні антифранцузького повстання, але згодом перейшов на службу до французької корони і був представником Корсики при дворі короля.
Закінчив Французьку військову академію у Брієнні у 1785 і отримав звання молодшого лейтенанта. Схвально зустрів Французьку революцію[2], як капітан артилерії, відзначився при облозі Тулона у 1793, за що отримав звання бригадного генерала. Потім пішов у відставку на два роки, але повернувся до армії Директорії у критичний момент у 1795 під час Ванд'єрмського заколоту[ru], в придушенні якого відіграв вирішальну роль, за що був підвищений до дивізійного генерала революційної армії (з 1796).
Командував французьким військом під час Першої італійської кампанії (1796—1797) в ході якої здобув ряд блискучих перемог над військом Австрії та Сардинського королівства, після чого очолив Єгипетську кампанію (1798—1801), засвідчивши талант великого воєначальника і політика.[2]
У 1799 несподівано повернувся до Франції і здійснив державний переворот, за результатами якого усунув від влади Директорію та встановив правління Французького консулату, ставши одним з консулів, поволі зосереджуючи у своїх руках всю владу.[2]
1804 року проголосив Францію імперією, а себе — її першим імператором[2]. Запровадив нове законодавство — «Кодекс Наполеона», який у видозміненій формі й нині діє у більшості європейських країн. Завдяки перемогам над Австрією, Пруссією та Російською імперією підкорив більшу частину Західної й Центральної Європи.[2] Намагаючись встановити гегемонію на континенті, протистояв Британії та її союзникам.
Важкі втрати французької армії у неуспішній війні з Росією (1812)[2] серйозно похитнули французьке панування на континенті. Після невдалої «Битви народів» під Лейпцигом (1813) був змушений відступити до Франції. Військо коаліції Австрії, Пруссії та Росії рушило на Францію і без бою взяло Париж (1814), після чого Наполеон зрікся престолу та був засланий на Ельбу.[2]
У 1815 повернувся до Парижу і відновив імператорську владу, але зазнав поразки у битві під Ватерлоо і був засланий на британський острів Святої Єлени[2]. Помер у Лонґвуді на острові Святої Єлени, Велика Британія.