Міжнародна політика
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Міжнаро́дна полі́тика — система економічних, правових, дипломатичних, ідеологічних, культурних та інших зв'язків і відносин між суб'єктами, що діють на глобальній арені.
![]() | Ця стаття потребує упорядкування для відповідності стандартам якості Вікіпедії. (січень 2020) |
Суб'єктами міжнародної політики є:
- держава або групи держав,
- міжнародні організації,
- масові рухи транснаціонального характеру,
- релігії та церкви різних напрямів,
- політичні партії та громадські об'єднання,
- ЗМІ.
Намагаючись реалізувати свої національні інтереси, держави діють на міжнародній арені по-різному. Вирізняють 4 основні види зовнішньої політики держав:
- агресивна політика характеризується експансіонізмом держави, прагненням розв'язати внутрішні проблеми засобами зовнішньої політики;
- активна політика характеризується динамічними пошуками рівноваги між внутрішньою і зовнішньою політикою;
- консервативна політика пов'язана з прагненням колишніх «великих» держав зберегти свої впливи на міжнародній арені та досягнуту раніше рівновагу між внутрішньою і зовнішньою політикою;
- пасивна політика є властивою для слаборозвинених держав, які намагаються пристосуватися до міжнародного середовища, перевіривши свою зовнішню політику на позиції інших держав; вона означає фактичну відмову від частини власного суверенітету.
Створення і підтримання умов для реалізації свого впливу (сили) становить фундаментальний зовнішньополітичний інтерес держави. З іншого боку, саму силу держави можна визначити як її здатність захищати свої інтереси та реалізовувати свій потенціал на міжнародній арені, її спроможність спонукати (або примусити) іншого суб'єкта діяти в напрямі, бажаному для цієї держави.
Сила (power) — це поняття одночасно об'єктивне і суб'єктивне. Воно складається з багатьох елементів, має різні параметри. Серед них найважливішими є:
- геополітичне становище (geopolitical location);
- населення (population): передусім ідеться про чисельність населення, стан його здоров'я, вікову структуру, природний приріст, а також його соціальні характеристики; чисельність населення зумовлює розмір і стан збройних сил; людська база є основою військової могутності; крім кількісного виміру населення важливі його якісні риси, зокрема національний характер, який випливає з його традиційної філософії буття й історичного досвіду;
- природні ресурси (natural resources) — країна з великими ресурсами потенційно перебуває у вигідному становищі, але за умови, що вона має можливість їх експлуатувати;
- індустріальний розвиток держави (industrial capacities) — усі воєнні конфлікти XIX–ХХст. підтверджували висновок: перемогу здобували країни з вищою індустріальною базою; рівень індустріального розвитку відіграє велику роль і в мирний час; наслідком індустріальної могутності країни є досягнення вищого життєвого рівня, що забезпечує підтримку уряду населенням, створює ситуацію політичної стабільності; водночас зміцнення індустріальної могутності держави збільшує її потреби в нових ресурсах, а це призводить до потенційної залежності від інших країн, особливо у сфері енергоносіїв, якими країни забезпечені дуже нерівномірно;
- військова могутність (military power) — це не тільки кількість військової техніки, а ще й уміння її використати як для захисту своєї вітчизни, так і в разі можливих дій на чужій території;
- воля (will to act) — цей показник не піддається кількісному виміру, але без волі, без бажання використати все, про що говорилося вище (природні ресурси, військову та індустріальну могутність) в інтересах своєї держави, не може бути й мови про міжнародну силу; дослідники розглядають її або як волю еліти досягати поставлених цілей, або як волю населення підтримувати владні рішення, або як поєднання того й іншого;
- політичне керівництво і внутрішня організація влади (political management and internal organization of power) є важливим чинником міжнародної сили держави; у період миру і процвітання переважають колективні форми керівництва, або, принаймні, такі, що видають себе за колективні; у кризові або воєнні часи країни потребують централізованого управління; політична фракційність зменшує політичну стабільність і відповідно підриває силу держави;
- дипломатія (diplomacy) теж може вважатися чинником міжнародної сили держави; досвідчені дипломати вміють захистити інтереси своєї держави, створити сприятливий для неї міжнародний клімат, який дозволяє державі реалізовувати свої міжнародні цілі;
- міжнародний імідж держави (the image of the state), тобто її образ, її сприйняття іншими державами також є однією з основних складових сили держави на міжнародній арені.
Міжнародні відносини — це сукупність інтеграційних зв'язків, що формують людське співтовариство.