Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Мод Леонора Ментен (англ. Maud Leonora Menten, 20 березня 1879 — 17 липня 1960)[4] — канадський біолог, яка зробила важливий внесок у біохімію, зокрема у вивчення кінетики ферментів, а також у гістохімію. Вона в основному відома своєю роботою з Леонором Міхаелісом, щодо швидкості реакції ферментів і, зокрема, рівнянням Міхаеліса-Ментен, опублікованого в 1913 році.[5]
Мод Ментен | |
---|---|
Народилася | 20 березня 1879[1] Port Lambtond, St. Claird, Графство Ламбтон, Онтаріо, Канада[2] |
Померла | 26 липня 1960[2][3] (81 рік) Онтаріо, Канада |
Країна | Канада |
Діяльність | хімік, лікарка, біохімік, патологоанатомка |
Alma mater | Торонтський університет (1911)[2] Чиказький університет (1916)[2] Медичний факультет Університету Торонто |
Галузь | біохімія[2] |
Заклад | Університет Піттсбурга |
Нагороди | |
Мод Ментен у Вікісховищі |
Мод Ментен народилася в Порт-Лембтоні, Онтаріо, Канада, і навчалася в Торонтському університеті. Вона отримала ступінь бакалавра мистецтв у 1904 році, бакалавра медицини у 1907 році та доктора медицини у 1911 році. Вона була однією з перших жінок у Канаді, яка отримала ступінь доктора медицини.[4]. Вона закінчила дисертацію в Чиказькому університеті. У той час жінкам не дозволяли займатися медичними дослідженнями в Канаді, тому їй доводилося їхати до Сполучених Штатів.
У 1912 році вона переїхала до Берліна, де працювала з Леонором Міхаелісом і отримала докторський ступінь у 1916 році.[6] Більшу частину своєї кар’єри (1923–1950) вона провела в університеті Піттсбурга як патологоанатом, а завершила кар’єру науковим співробітником в Інституті медичних досліджень Британської Колумбії (1951–1953).
У 1912 році Ментен повернулася до медичних досліджень, працюючи з відомим хірургом Джорджем Крайлом, на честь якого названо кратер Крайл на Місяці. Їх робота була зосереджена на контролі кислотно-лужного балансу під час анестезії.[7] Приблизно в цей час вона познайомилася з Леонором Міхаелісом, який був одним із провідних світових експертів з pH та буферів.[8] Ментен зацікавила попередня робота Міхаеліса з кінетики ферментів. Незважаючи на його скромну лабораторію в Берліні, вона прийняла важке рішення перетнути Атлантику, щоб працювати з Міхаелісом.
Міхаеліс і Ментен виразили зв'язок, який вони вивчали, у формі рівняння:
що виражає стан рівноваги в залежності від концентрації субстрату і констант та (написано сучасними символами). Віктор Анрі включив подібне рівняння до своєї дисертації, але мало його використовував і не оцінив важливості стаціонарного стану або спрощення, яке стало б результатом розгляду початкової швидкості.[8] [9] Рівняння не тільки показує, що кожен фермент є специфічним для свого субстрату, але також і те, що швидкість реакції зростає зі збільшенням концентрації останнього до досягнення плато насичення. Константа , яка є в цьому виразі, тепер називається сталою Міхаеліса.[10] Найвідомішою роботою Ментен є стаття, в якій виведено рівняння Міхаеліса-Ментен.[5]
Після досліджень у Берліні Ментен вступила до Чиказького університету, де в 1916 році отримала ступінь доктора з біохімії. В 1923 році вона все ще не могла знайти академічну посаду для жінки в Канаді; вона зайняла посаду викладача медичної школи Піттсбурзького університету, працюючи клінічним патологом у дитячій лікарні в Піттсбурзі. Незважаючи на зайнятість, яку вимагала ця робота, Ментен вдалося продовжити активну дослідницьку роботу, ставши автором або співавтором понад 70 публікацій.[11][12][13] Її просування від простого асистента до доцента було швидким, але професорську посаду їй призначили лише в 70 років, через рік вона вийшла на пенсію.[10]
У рамках великої роботи над лужною фосфатазою[14][15][16] Ментен винайшла реакцію сполучення азобарвника, яка досі використовується в гістохімії.
Вона охарактеризувала бактеріальні токсини B. paratyphosus, Streptococcus scarlatina та Salmonella spp. які були використані в успішній програмі імунізації проти скарлатини в Піттсбурзі в 1930-1940-х роках.[17] Вона також провела перше електрофоретичне розділення білків гемоглобіну крові в 1944 році.[18] У цьому вона випередила результати Лайнуса Полінга та його співробітників[19] на кілька років, проте, як правило, це відкриття приписують йому.
Ментен також працювала над властивостями гемоглобіну, регуляцією рівня цукру в крові та функцією нирок.[20]
Вона продовжувала працювати над раком, особливо у дітей,[21] а також іншими дитячими хворобами.[22][23]
Після виходу на пенсію з Піттсбурзького університету в 1950 році вона повернулася до Канади, де продовжила займатися дослідженнями раку в Інституті медичних досліджень Британської Колумбії (1951–1953).[24]
Погане здоров'я змусило Ментен піти на пенсію в 1955 році. Померла вона 17 липня 1960 року у віці 81 року в Лімінгтоні, Онтаріо.[25][4]
Ребекка Склоут зображує Ментен як маленьку динамо жінку, яка носила «паризькі капелюхи, сині сукні з вітражними відтінками та черевики Бастер Браун».[25] Приблизно 32 роки вона їздила на Форді моделі T по району Піттсбурзького університету та насолоджувалася багатьма авантюрними та мистецькими захопленнями. Вона грала на кларнеті, створювала картини, гідні художніх виставок,[4] піднімалася в гори, їздила в арктичну експедицію та захоплювалася астрономією. До моменту смерті вона оволоділа кількома мовами, включаючи російську, французьку, німецьку, італійську та принаймні однією мовою індіанців - халкомелем.[26] Хоча Ментен проводила більшу частину своїх досліджень у Сполучених Штатах, вона зберігала своє канадське громадянство протягом усього життя.[26]
Протягом своєї кар'єри Ментен була пов'язана з численними науковими товариствами.
Коли Ментен померла, її колеги Аарон Х. Сток та Анна-Мері Карпентер написали канадському біохіміку некролог у журналі Nature: «Ментен була невичерпною у своїх зусиллях піклуватися про дітей. Вона була натхненним учителем, який кидав виклик студентам-медикам, лікарям і науковим співробітникам робити все можливе. Її товариші надовго запам'ятають її кмітливість, гідність її манер, її тиху скромність, проникливість і, перш за все, її ентузіазм до досліджень».[20]
У 1998 році вона була посмертно включена до Канадської медичної зали слави.[4] Меморіальна дошка на її честь встановлено в Університеті Торонто, а також курс та кафедра в Університеті Піттсбурга носять її ім'я.[25] Меморіальна дошка також була встановлена в 2015 році в її рідному місті Порт-Лембтон.[27]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.